— А ти не хочеш допомогти йому сам? Своїми грошима? Сергій застиг. На секунду. А потім розсміявся: — Ір, ну ти що. У нас же спільний бюджет. Яка різниця, чії гроші. Головне — родина.
Ірина терпіла довго. Не тому, що була слабкою — навпаки. Вона звикла бути сильною.
– Це ти – мати нікчемна! Ось у Грицька вдома чистота та порядок! А в нас – вічний бардак! – Обюурено промимрив чоловік
– Це ти – мати нікчемна! Ось у Грицька вдома чистота та порядок! А
Тільки ти хоч приведи себе до ладу, а то виглядаєш як тільки з курника вилізла. Не ганьби сім’ю
Вона поглянула на запрошення. Тридцять років із дня закінчення школи. Красива листівка із золотими
Бідний Вася…
– Наталю, ви Людці сукню вже купили? – Запитав Василь дружину. – Купили. Ще
– Сашко. Навіщо тобі це? Яке тут кохання? Ти подивися на кого ти став схожим. Вічно втомлений ходиш, все для неї стараєшся, а вона що? Кидай її, дружина не пустить, то хоч із батьками живи. Їм вже допомагати треба
Зіна та Іван прожили у шлюбі багато років. Весілля золоте відзначили та ще десять
— Чули про Поліну? Дітей покинула, чоловіка залишила, з роботи звільнилася й поїхала! Куди? А хто його знає!
— Чули про Поліну? Дітей покинула, чоловіка залишила, з роботи звільнилася й поїхала! Куди?
– Ти не зрозумів! Грошей не буде! Мені пенсії вистачить, а ось ви самі справляйтеся. Я вам не помічник! Відвідувати мене за гроші не треба! А якщо не хочеш просто так бачити матір, то сиди у своїй квартирі
Наталія Яківна чекала на пенсію, постійно виглядала у вікно, але Валентини так і не
– Відстань ти від мене! Я одружуватися з тобою не обіцяв! І взагалі, я і знати не знаю, чия це дитина! А може, й не моя зовсім? – Тому, гуляй ти вальсом, а я, мабуть, поїду собі, – так говорив Віктор, який був у їхньому селищі у відрядженні, ошелешеній Валентіні
– Відстань ти від мене! Я одружуватися з тобою не обіцяв! І взагалі, я
– Боже, Сергію, і ти ще питаєш? Більшого щастя для мене не може й бути! Ти ж знаєш, яке у мене здорове та сильне серце. І я готовий будь-якої хвилини, якщо знадобиться, віддати його вам, щоб врятувати ваше життя, як ви врятували моє
Юрко лежав із заплющеними очима. Я знала, що він не спить. Минуло два тижні,
Я можу тільки гадати, як це, коли за тобою стоїть стіна, коли тебе захищають, коли не зраджують і не кидають на поталу
– Завтра нас викликають до школи! – дружина кидає сумку і втомлено сідає на

You cannot copy content of this page