— Твоя мати сьогодні влаштувала скандал моїй мамі, приїхавши до неї на роботу! Вона звинувачувала її в тому, що вона мене погано виховала! Слухай! Якщо ти з нею не розберешся, то вона взагалі більше не з’явиться у нас на порозі! Мене це все вже дістало!
— Твоя мати сьогодні влаштувала скандал моїй мамі, приїхавши до неї на роботу! Вона
– Ну звичайно, – простягла мати з глузуванням. – Якби ти знайшла собі нормального мужика, ти каталася б, як сир в маслі, а не шукала квартиру дешевше. Дивилася б у новобудовах! А тепер задовольняйся недоїдками
– Коли ви вже купите квартиру? – Голос Галини Павлівни був вимогливим, наполегливим. Вона
– Мамо, наше з Ганною весілля – це наш день! Ми хочемо, щоб воно було таким, яким ми його уявляємо. Ми будемо раді бачити тебе та тата. – Але, якщо ти вирішиш не приїжджати через те, що не запрошені дядьки та тітки, – мені дуже шкода. Це буде твій вибір
Ганна гортала каталог весільних суконь та мріяла. Заміський готель, тридцять найближчих людей, жива музика,
– У нас лихо, а ви спите! – Голосила в телефон мати
Неділя у Родіона почалося невдало. Лягаючи спати, він розраховував нарешті виспатися, тому відключив на
– Ти, тату, більше до нас не приходь! А то коли ти йдеш, мама завжди плакати починає. І плаче аж до ранку
– Ти, тату, більше до нас не приходь! А то коли ти йдеш, мама
Любий, у нас був шлюбний договір. Ти його підписав. Пам’ятаєш? — Це було п’ятнадцять років тому! Я навіть не читав його до ладу, просто довіряв тобі! — Даремно. Ніколи не підписуй документи, не читаючи.
Ірина сиділа у своєму домашньому кабінеті, коли почула, як відчинилися вхідні двері. Сергій повернувся
– Що я в цьому житті робила не так? Старалася для дочок, щоб вони себе не відчували знедоленими, найкраща їжа, одяг, гарна освіта. І тепер самотність. Чому?
Долі у людей різні, скільки людей, стільки й доль. На жаль, не завжди доля
— От у Марії Іванівни син щотижня навідується, подарунки носить. А мій Павло забув про матір зовсім. Ольга мовчала. Павло не забував. Просто знав, що всі проблеми вирішить дружина
Ольга вийшла з офісу востаннє, тримаючи в руках невелику коробку з особистими речами. Жовтневий
– Сусідка мені рідніша за тебе, – кинула мати дочці, й різко поклала слухавку
– Сусідка мені рідніша за тебе, – кинула мати й різко поклала слухавку. Ганна
– Чому у всіх, як у людей? А в мене? Чоловіка немає, у дочки теж. Хоч би так і лишилося. Так ні –  вона поїхала в місто, на вокзал, привезе мені на шию нового зятя, який щойно з місць не дуже віддалених
У сусідній кімнаті брязнуло щось тендітне. Впустивши каструлю, Алевтина рвонула туди. Внучок стояв посеред

You cannot copy content of this page