— Я не бажаю бачити тебе на ювілеї власного сина! Гадаю, я висловлююсь цілком зрозуміло. — Але чому? — Не буду вигадувати. Скажу, як є. Тому що мені соромно!
Жанна закінчувала готувати борщ, коли дверний дзвінок прорізав звичну тишу квартири. Вона кинула погляд
– Ми можемо все почати спочатку, Олю, – шепотів Олексій, і в його інтонації звучало майже дитяче благання. – Це була помилка, випадковість! Дочка не є загрозою нашій родині! Обіцяю тобі. Пробач мені, люба…
– Повтори, що ти сказав? Ольга стояла посеред вітальні, вчепившись пальцями в спинку крісла.
– А їх багато? Я ще не дійшла до хати. Павло на рибалку поїхав. – Яка тут рибалка? Річки немає, до озера десяток кілометрів через ліс. – Я якось не подумала. Та й не сюди він збирався
Олена їхала в село. Вже весна треба остаточно вирішити, що робити з будинком. Продати
— Я теж думав, що моя… мати чесна і… і… любить мене, а ти…
— Ну… і коли ти мені збиралась усе розповісти? — син із ненавистю в
Привіт, татку, я за подарунком прийшла
Іван і Тетяна мирно обідали, коли вхідні двері відчинилися і в будинок зайшла неохайна
– А я вимагатиму, щоб діти зі мною залишилися. У мене – квартира, у кожного по своїй кімнаті, а в тебе будка тридцять п’ять метрів. Знову ж таки зарплата в мене більша твоєї. Тож будеш ти у своїй квартирі сама кукувати
Людмила увійшла у квартиру й одразу відчула якийсь неприємний запах. Звичайно, синій пакет зі
– Ви серйозно? У мене забрали дитину — і навіть не сказали, що він живий! А тепер, через якісь пункти в інструкціях, не хочете його віддати? Це абсурд
– Ох, Анно Василівно… Ви ж просили нагадати — концерт у Палаці культури сьогодні!
— Ти молодий, тобі ще жити й жити. А з цією… вона лише тягар. Навіщо вона тобі? Візьми — завези її в село, до тітки Дуні. Там тихо, ніхто не осудить. Відпочинеш. А потім почнеш нове життя
Коли Валентина виходила заміж за Артема, їй було лише двадцять два. Молода, світла, з
– Не ходи ти до нас! Не раді тобі тут, – сказав Ірині вітчим
Зазвичай на свій вісімнадцятий день народження всі чекають з особливим хвилюванням. По-перше, – це
– А вечеря де? – Сьогодні вихідний. – У кого? – У мене. – Галю, ти що? Жінка без діла, як човен без весел! – Значить, греби сам, – сказала вона і пішла читати
– Мамо, поклади грошей на проїзний, – сказала Кіра, не підводячи голови від телефону.

You cannot copy content of this page