-Негайно припини ці стосунки! – сказала вона. -От ще! – відмахнувся Артем. – Вона мені подобається. -А те, що твоя Жанна одружена, тебе не бентежить?
Вони мешкали в одному під’їзді. Жанна із чоловіком Віктором, і Віра з двома дітьми.
– Та куди ж ти, Андрюшенько! Та як же ми тут без тебе…
– Все, так більше неможливо – йду від тебе, сиди й думай про свою
– Плати за ремонт, а то до суду подамо, знаємо ми вас, та ще сімейка
Будильник на телефоні не спрацював. Жанна прокинулася від дивного звуку. Немов десь шипіла величезна
-Світлано, щось ти непривітна якась? Може, в будинок запросиш? Що ж я, все на вулиці тобі розповідати буду? -Ну, ходімо в хату. Вечеряти будеш? -Не відмовився б
Григорій витяг важку сумку з автобуса. -Ох і спека цього року! – подумав він.
– Я була засмучена! Я не розуміла, що творю! Ти ж знаєш, яка я стаю, коли все навалюється! – Катерина зробила крок до дочки, простягаючи руки. – Дашо, будь ласка. Я ж твоя мати! Ти не можеш просто виставити мене на вулицю! – Ти сама виставила себе на вулицю в ту мить, коли набиті лахміттям пакети стали для тебе важливішими за дах над головою
– Мамо, я ще минулого тижня тобі сказала: грошей я більше не дам, –
– Андрію, твої родичі щойно розписали, куди вони поселять твого брата, якого я бачу вперше в житті, і двох зовсім незнайомих мені дівчаток, – тихо, але виразно сказала вона. – У мою квартиру! Яку мені купили батьки! Де я мешкаю. І куди я тебе поки що не запрошувала
Андрій нервово смикав у руках ключі від машини, чекаючи на Юлю біля під’їзду. День
– Вирішила заскочити до вас перед роботою. Відвідати, як ви тут, – з награною турботою вимовила свекруха. – Так і не помилилася з часом. Сама не справляєшся, мені дзвонила б. Я допомогла б
– Привіт, кохана! – Стас зустрів дружину у коридорі. – У нас гості. –
-Ось, дочко, наш із мамою подарунок! Тепер ти самостійна, хочеш, живи з нами, хочеш – переїжджай у свою нову квартиру. Якщо вона з часом здасться тобі недостатньо просторою, то старт ми тобі дали, все решта в твоїх руках
Оксана не могла повірити, що вона тепер має свою власну квартиру! Дуже затишна і
– Я вам нічого не винна, тому що ви мені нічого не дали! Шукайте когось іншого розгрібати ваш бардак! Я все життя була для вас порожнім місцем і більше не збираюся чекати, коли мене помітять!
– Дашо, дитинко, не приїдуть батьки сьогодні. Справи в них, зовсім закрутилися, втомилися –
-Гультяй! І навіщо я тільки заміж за тебе вийшла?! – почулося через хвилину з його квартири. Голос його дружини Оксани розносилися по всьому двору. Старенькі на лавці сумно зітхали: -Ех, а який хлопець був…
Василь поволі, не поспішаючи зайшов у свій підʼїзд. Бабусі, які сиділи на лавці, глянули

You cannot copy content of this page