Життєві історії 0
Він нічого не казав, просто жив. Дітей любив, а з дружиною — як із сусідкою, з якою випадково опинився в одній квартирі
В одного чоловіка була дружина, яку він давно перестав любити. Вони залишилися разом тільки
Життєві історії 0
– Що це ти безсоромна робиш! Чоловік повернувся, а ти й ніс вернеш! Голодний, холодний, тремтить весь. Занедужав, температура в нього. Як можна хвору людину виганяти! – Я його не виганяла, просто не пустила. А пішов він сам і вже давно
Люба випадково дізналася, що чоловік просто кинув її. Кинув у всьому. Пішла по хліб,
Життєві історії 0
– Ой, ну навіщо ви таку дорогу іграшку Сашкові купили? Тоді й Владику потрібна така сама, якщо вони обоє до мене на літні канікули приїдуть! Оксана спочатку не зрозуміла натяку. Подумала, що мати просто кинула цю фразу, між іншим. Але ні, мама пильно дивилася на неї, чекаючи. Чого? Що вона кинеться купувати племіннику планшет?
– Ой, ну навіщо ви таку дорогу іграшку Сашкові купили? Тоді й Владику потрібна
Життєві історії 0
– Невже тобі важко дитині допомогти з англійською? – Обурилася зовиця об одинадцятій ночі
День сьогодні був тяжкий. Наприкінці весни та на початку літа в бюро перекладів традиційно
Життєві історії 0
– Ми з Андрієм вирішили одружитися, – урочисто оголосила Валентина. Повисла тиша. Ліда та Ніна дивилися на матір, як на божевільну. – Одружитися? – перепитала Ліда. – У шістдесят п’ять років? – А що, є вікові обмеження для щастя? – Незворушно запитала мати
Валентина Семенівна гладила нову сукню та посміхалася своєму відображенню у дзеркалі. У шістдесят п’ять
Життєві історії 0
– Борисе, – сказала сваха скривдженим тоном, – ми ж не просилися до вас! Ви самі нас запросили! Ніхто вас за язик не тягнув! – З ввічливості запросили! – Як із ввічливості? – обурився сват. – Ви що, не щиро запрошували? – Щиро, але ж не на два тижні, з функцією –  все включено!
Марина стояла на кухні та дивилася на продукти, що залишилися. До від’їзду сватів залишалося
Життєві історії 0
Знаю я одну сім’ю, Славко мені розповідав про свого колегу. Там чоловік від дружини гуляє, і після чергової зради він завжди дарує дружині букет квітів, або ще щось… Ну, там, прикрасу, наприклад. Це він так ніби провину свою перед нею загладжує. Дружина не в курсі його зрад і радіє квіточкам і подарункам. Думає, який чоловік у мене щедрий і романтичний… Наївна… -Лізо, ти навіщо мені це зараз розповіла? Хочеш, щоб я думала, що Андрій теж мені зраджує? -А я й не хотіла розповідати! Ти ж сама наполягла…
Світлана з Лізою сиділи на кухні, пили чай з домашнім печивом і не могли
Життєві історії 0
-Діаночко, це ж моя мама. Прошу тебе, будь до неї поблажливішою. Вона освоїться і все буде гаразд. Ти ж розумієш, у селі їй самій жити не можна
Свого батька Микола зовсім не пам’ятав. Його не стало, коли хлопчику не виповнилося ще
Життєві історії 0
Я хочу нове життя розпочати. З нуля, все сам. На роботу влаштуюсь, обживуся трохи. Будинок до ладу приведу. Та й дружину треба знайти. Набридло холостим ходити. А у місті всі не такі, не справжні. Їм лише гроші подавай мішками. До плити з якого боку підійти не знають. Ну, їх
Іван тихо прочинив хвіртку. Двері заскрипіли. Тут давно ніхто не живе. Бабусин будинок старий,
Життєві історії 0
– Виручай, Лідо. Гроші потрібні. Дуже. Тисяч сто п’ятдесят. Надія лише на тебе. Допоможи, сестро! – Ось тобі раз! Де ж я візьму такі гроші? Це ж не сто п’ятдесят гривень, не півтори тисячі і навіть не п’ятнадцять. Що щось серйозне сталося?
Ліда народилася та виросла в селі. Після школи поїхала до міста вчитися. Батьки думали,

You cannot copy content of this page