Життєві історії 0
-Більше таких подвигів я робити не стану!
Будильник дзижчав над вухом вже майже хвилину, але в Яни не було сил простягнути
Життєві історії 0
– Що означає притулок? – Ошелешено запитала Ірина. – То й значить, що, як мене не стане, тут житимуть кинуті собаки та кішки, – спокійно пояснила Валентина Михайлівна. – Ти з глузду з’їхала! – Навпаки, прийшла до тями
– Валю, а ти бачила, яку машину Олеся купила? – Тамара присіла на лавку
Життєві історії 0
– А коли ви приходили на все готове для нас, це було дешево? У нас м’ясо теж не дешеве. Мовчите. Ось тому я й запропонувала поділити витрати. Якщо ви не хочете м’яса, питимемо чай. Все одно інші напої скінчилися
– Микольцю, ми вже цілий рік усі свята проводимо вдома, – сказала чоловіку Ніна.
Життєві історії 0
– Ні. Ця квартира Павла. Ти до неї стосунку не маєш. – Та ви його стільки років годували, одягали! Він повинен віддати! – Нічого він не повинен
Вероніка була єдиною дочкою Федора та Ольги. Другу дитину народити не вдалося. Батьки хотіли
Життєві історії 0
– Господиня називається! Вітю, ти бачиш? – Мамо, годі, – буркнув Віктор, але якось мляво, без ентузіазму. – Ні, не годі! – розійшлася Валентина Іванівна. – Значить, мій син працює з ранку до ночі, а ти навіть на стіл нічого не можеш зібрати?! – Репетувала свекруха
– Когось поховали? – стривожено спитала свекруха. – Що за обличчя у вас такі
Життєві історії 0
Минуло два місяці і, вже порядком втомлена від присутності родички Віра, знову порушила питання про її від’їзд. – Коли фінал вашого ремонту? Цього року хоч дороблять?
У двадцять шість років Віра вийшла заміж за Миколу, а за два роки у
Життєві історії 0
– Нічого собі – радість – візит свекрухи, – сказала одна з них – Олена. – Для мене це біда. Я зазвичай намагаюся в такий час або до мами поїхати, а якщо не вдається, то всіх приятельок за цей тиждень навідаю. Аби вдома менше бувати
Ірина Сергіївна у п’ятницю прийшла на роботу у відмінному настрої. – Що, Іра, кінцю
Життєві історії 0
Дворняга рвонула вперед так різко, що Дімка ледве встиг відскочити. Пронеслася в підсобку кулею. Повисла тиша. Навіть відвідувачі припинили шепотіти. А потім – із глибини підсобки долинув звук. Жалібний писк. Тетяна зробила крок до дверей, та зазирнула усередину. У кутку, на старих ганчірках лежала крихітна пухнаста грудочка. А собака ніжно, обережно її вилизувала. – Цуценя, – видихнув Серьога, заглядаючи через плече Тетяни
Тетяна стояла за стійкою і рахувала виторг, коли почалася якась метушня. Спочатку – гавкіт.
Життєві історії 0
– Ну і чеши до своєї кралі! А я й без тебе чудово проживу! – Вигнала Ліда зрадника
– Алло, Лідо? Це Світлана. – Яка Світлана? – Ну… До мене ваш чоловік
Життєві історії 0
– Послухай, ми ж твою благовірну не дорікаємо, що ти чужу дитину виховуєш! То чому в неї стільки претензій до нас? – Не втрималася мати
– Послухай, ми ж твою благовірну не дорікаємо, що ти чужу дитину виховуєш! То

You cannot copy content of this page