Як швидко летить час. Не встигла озирнутися, а вже незабаром п’ятдесят. А здавалося, вічно
Віра жила з мамою, батька не пам’ятала й не знала. Мама не розповідала їй
По посмішці, яка сяяла на обличчі нареченого, Настя зрозуміла, що трапилося щось надзвичайне. Ніщо
Михайло йшов сквером, щулячись від колючого вітру. Грудень видався злим – таким, що навіть
– Сергію, ти як? – торкнулася Рита чоловіка за плече. – Наче краще. –
– Тобі ще чимось треба допомогти, Тонечко? – запитав Василь дружину, викладаючи тарілки з
Ірина крутилася на кухні від самого ранку, готувала, розкладала по тарілках, перевіряла, чи все
– А що сьогодні на обід? Ірина здригнулася і різко обернулася. У дверях стояла
— Там хтось є, — тихо промовила Аня, направивши слабкий промінь ліхтарика під міст.
— Денисе! Денисе, що тут, до біса, відбулося?! — голос Поліни прорізав ранкову тишу