– Вечеря готова. Смачного! Металева каструля опустилася на стіл із глухим, важким стукотом, який
– Іринко, мене скоротили. Половину підприємства і мене у тому числі. Решту у відпустку
Ніна Степанівна все поглядала у віконце своєї сільської хатини. Скоро мали приїхати її діти!
– Катю, чого ти завелася? – мляво виправдовувався чоловік. – Це Ліка, вона у
Наталка квапливо перевірила баланс на карті й важко зітхнула. До зарплати ще тиждень, а
Настя з деяким занепокоєнням прислухалася до голосу чоловіка, який розмовляв із сестрою телефоном. Вона
– Не набридла їм ще ця дача? – скривилася Рита, почувши від чоловіка про
– Таня, Танюша, почекай… Я на тебе зранку чекаю. Мені твою адресу в дитячому
Павло прожив удівцем два роки, а потім привів у квартиру Наталю і сказав десятирічному
— Аллочка, ти ж сама живеш? Ну врятуй мене, будь ласка. Адже в тебе