– А тебе не лопатою махати примушують, сусід зоре, тільки домовся та слідкуй. І теплицю поставлять робітники. – Сам упораєшся! У нас відпустка також у серпні. А ти у вихідні все встигнеш. Я лише зять, а ти син. Працюй!
– Я вас усіх зібрала саме тут, бо вирішила зробити з будинку мого покійного
– Просто всі ці роки теща – невід’ємна частина нашого життя. То ти до неї на місяць, то вона до нас. Добре б раз на рік. Так ні: ви постійно знаходите привід з’єднатися. Занадто часто знаходите
– Знову? – Андрій ледве стримувався від обурення. – Може, годі? Чи можу я
– Ти завжди говорила, що я не вмію говорити про почуття. Напевно так і є. Але знаєш, щоранку, коли я розплющував очі й бачив тебе поруч, я відчував подяку. – Я не знав, як жити без тебе, і тішився, що не довелося. Вибач, якщо був не ідеальним. Все, що я вмів, це любити тебе у дрібницях
Після довгих місяців скорботи та самотності Марія Сергіївна, вдова з сивим волоссям та втомленим
– Так ось звідки у чоловіка з’явилися у їхньому “подружньому обов’язку” нові викрутаси! Все, виявляється, досягається вправами! – Так завжди любив говорити Мишко
– Ну, і як пройшла співбесіда? – На мою думку, я знову не сподобався!
– Слухай, а масло навіщо вершкове купувати? Спред же дешевше вдвічі! – Сергію, ми що, на хлібі та воді тепер повинні сидіти? – Повинні жити за коштом! Ти не розумієш, що таке криза у сім’ї?
Валентина сиділа за столом та підраховувала витрати за місяць. Після тридцяти років спільного з
– А вони все знають. Зараз нічого не приховаєш. Якщо хочеш знати, то я від них і дізналася. Інтернет! Їхній тато щасливий з новонародженим сином. Для нас він зараз у відрядженні, а для них там
– Ти добре подумала, Іро? У вас діти. У них перехідний вік, – спробувала
– Ну, дякую! У всіх мами, як мами, квартири дарують, грошима допомагають, а моя мене з пузом на вулицю виставляє!
– Ну, дякую! У всіх мами, як мами, квартири дарують, грошима допомагають, а моя
Я на цю відпустку чекала чотири роки. А ви хочете мені її зіпсувати
Перший тиждень червня закінчився. Ще три – і довгоочікувана відпустка. Перша за останні чотири
Ох, любі мої, який же день тоді видався… Сірий, плаксивий, ніби саме небо знало, що в Заріччі горе гірке коїться. Я в віконце свого медпункту дивлюся, а в мене в самій серці не на місці, ніби його в лещата затиснули й повільно так скручують
Ох, любі мої, який же день тоді видався… Сірий, плаксивий, ніби саме небо знало,
– Костя, ти у своєму розумі? Думаєш, я за гроші тебе до себе жити запрошую? Жаль мені тебе, от і все.
Костик сидів в інвалідному кріслі та дивився крізь запилені вікна на вулицю. Йому не

You cannot copy content of this page