Життєві історії 0
Вони пішли без банок, – горді, ображені. Сподіваюся, що хоч щось зрозуміли! А поки що – в крамницю, – там все є!
– Немає у мене часу тобі допомагати! – Вигукнув син. – І взагалі! Ти
Життєві історії 0
– Вікторе Семеновичу, – я говорила повільно, чітко, щоб кожне слово дійшло до свекра. – Я не купуватиму вам машину! Ніколи! Це не мій обов’язок! У вас є син, який може допомогти. А якщо він не може чи не хоче, значить, з ним і розбирайтеся
– Я не купуватиму машину для твого батька! – Відрізала я. – Нехай сам
Життєві історії 0
– Не хочеш по-доброму, буде по-поганому. Я тобі сплачував аліменти? Сплачував. Тобто маю повне право зараз подати на тебе аліменти за змістом!
Про те, що чоловік їй зраджує, Марина, як справжня дружина дізналася найостаннішою. У шлюбі
Життєві історії 0
– Ану розкажи, люба невістко, які в тебе є секрети від чоловіка?…
Коли Федір прийшов додому, у квартирі було тихо. Його дружина, Світлана, ще з ранку
Життєві історії 0
– Гарний ти мужик, Пашка! Все вмієш, за все берешся, ніби ти давно дорослий. – Так, я давно й дорослий. Дуже давно. Іноді мені здається, що я навіть старий. – Ти молодий, просто розумний та мудрий. Ти мені, як син, як онук. Рідний
Павло часто згадував той день. Намагався забути, але спогади завжди виникали зненацька. Пашка сидів
Життєві історії 0
-Так пробач. Але наш шлюб був помилкою, – сказала Марина ховаючи очі. Якби я думала тільки про себе, але я більше думаю про сина, про його майбутнє, сказала вона, ніби виправдовувалася. -Ні, ось якраз ти тільки про себе думаєш. Залиш Олексія, він йому не потрібний буде, ось побачиш, – сказав задумливо Андрій
-Ти добре подумала? – тільки й зміг сказати Андрій. Він просто не мав слів.
Життєві історії 0
Наталка губилася у здогадах: що відбувається з чоловіком? Зовсім став не схожий сам на себе
Наталя та Павло прожили понад тридцять років разом. Жили благополучно, в достатку: виростили, вивчили
Життєві історії 0
– До синочка їду, – усміхнулася Надія Петрівна крізь сльози. – Десять років не бачились. ДЕСЯТЬ РОКІВ! Уявляєте?
– Не можна! Чуєте? Не можна підсаджувати когось у моє купе! – голос Михайла
Життєві історії 0
– Чаклунка! Ой, не можу! Недолуга голова! Самі придумають, самі повірять … а трави, – їх же кожен збирати та пити може, бо здоров’я бережуть вони, та сон охороняють
Дівчина років вісімнадцяти, зіщулившись, тупцювала біля крихітного будинку на відшибі містечка. Зігріваючи замерзлі руки
Життєві історії 0
– Маринко, скажи дітям, хто я такий! Батька шанувати треба! Ти домовленість пам’ятаєш? Марина з жахом дивилася на Василя і не знала, як пояснити синам, що їхній батько, не герой, який будував місто для бідних у далекій країні, а лише старий гультяй, що колись кинув їх на волю долі
Коли у Люди підійшов термін і вона потрапила в лікарню, Василь був у черговому

You cannot copy content of this page