– Ти у своєму розумі? Ти гроші, які ми п’ять років відкладали, витратив на житло для своєї коханки, яка від тебе при надії? Ти, в тому числі й мої гроші спустив на якусь… У мене просто слів нема! Як ти міг…
– Ти у своєму розумі? Ти гроші, які ми п’ять років відкладали, витратив на
– Не має права вдова на ваші квартири, – заспокоїла їх дочка. – За документами вони належать тобі, мамо, хоч і куплені були для нас. Хай хоч усі суди обійде
Ніна та Олексій одружилися ще до розвалу союзу. Непогано жили. Олексій привів дружину у
Мені 62. Йому було 49. Увесь час твердив, що я — любов його життя. А сам їв за мій рахунок, спав під моїм дахом, користувався всім, що було в оселі…
Мені 62. Йому було 49. Увесь час твердив, що я — любов його життя.
Справа в довірі! Ти зрадив мене, Славо! Наплював на мої почуття, мрії, бажання! — Які мрії? — вибухнув чоловік. — Загнати себе в кабалу на двадцять років? Платити скажені відсотки банку? Це, по-твоєму, розумно?
Зіна зупинилася біля вітрини з м’якими меблями й мрійливо усміхнулася: — Славику, подивись, який
– Що ти наговорив сестрі? Ліза ридає! – Нічого страшного я їй не сказав. Просто пояснив, що не треба плювати в колодязь, з якого черпаєш воду, – відповів син
Сьогодні у чоловіка був день народження і до обіду очікувалися гості, але Віра встала
Втомилася мовчати та прощати…
– Люсю, принеси мені чаю, – ліниво велів Едік, що розвалився перед телевізором. –
— Куди це ти збираєшся? У будинку справ повно! А ще город, кури, качки! Варя! – кричала Наталя Петрівна. – Ми ж родина! А я не можу сама це все тягнути!
– Додому йди! Я там з тобою розмовлятиму! – невдоволено кинув Максим. – Бракувало
– Я терпів, коли ти лізла до мене! Але моїх дітей… не чіпай. Діма – не мій кревний! Але це стосується лише мене та Олени. – Якщо тобі так не терпиться лізти в чужі сім’ї, знай, що його батьки, – сестра Олени з чоловіком, яких немає в живих. Він наш син тепер! Ти задоволена? Задовольнила свою цікавість?
– Ну ти даєш, – Артем закинув голову назад, давлячись від сміху. – В
— Мамо, він ще живий, — Катя присіла біля краю дороги, тремтячими руками торкнулася мокрої шерсті. — Подивися, у нього ребра рухаються
— Мамо, він ще живий, — Катя присіла біля краю дороги, тремтячими руками торкнулася
– Ти що, знущаєшся? Я ж працюю! У мене руки не для каструль! Це жіноча робота! – Репетував чоловік
– Людко, де моя вечеря? Досить валятися зі своєю ногою, не симулюй! – Голос

You cannot copy content of this page