– Я сказала – не можу тебе прийняти! І не треба ображатись. У мене і так клопоту повно
– У тебе ж вільна кімната, Катю, що тобі варто? Ну, переночує вона, вранці
– Терпи, доню! Ти тепер в іншій сім’ї, і на їхні порядки треба зважати. Ти вийшла заміж, не в гості ж прийшла. – Які порядки, мамо? Та вони всі тут ку-ку! Особливо свекруха! Вона мене ненавидить, це очевидно! – А ти колись чула, щоб свекрухи були добрими?
– Гуляє! Гуляє! От зачастила! – Світлана Петрівна стояла посеред кухні, її обличчя було
Чоловік називав мене ледаркою. А коли залишився з дітьми на тиждень, рожеві окуляри й тріснули…
– Знову не встигла випрати мої сорочки? – Валера стояв у дверях спальні з
– Мамо, ну скільки можна готувати на цілу юрбу? – Продукти дорожчають щотижня! – Аліночко, діти ж голодні. Як їх не погодувати? – А де їхня мати? Чому вона не залишає грошей на продукти? – У неї грошей немає, сама ледве кінці з кінцями зводить. – У неї грошей немає, а у нас є? – обурилася дочка
Людмила Василівна стояла біля плити та смажила котлети. Багато котлет. На пательні було вісім
– Мамо, ти хочеш подарувати нашу квартиру синові брата? А потім до мене прийдеш жити? Я не пущу!
– Навіть не думай! Мамо, ти в собі? Сама себе чуєш? Він тебе одразу
– Даремно ти, дівчино, викаблучуєшся. Це я з тобою по-батьківському розмовляю. Але ж й інші можуть прийти…
– Голубці тут завжди відмінні, – Ігор Сергійович відсунув спорожнілу тарілку убік, – батько
– Як зручно виходить! Я заощаджую на собі кожну гривню, ходжу, як не знаю хто, а ти на свій день народження зібрався в ресторан?! Не жирно? – Олено, ну це ж ювілей! Він повинен запам’ятатися…
– Як зручно виходить! Я заощаджую на собі кожну гривню, ходжу, як не знаю
Якщо ти не чуєш аргументів розуму, то подумай про інше. Як Ігоря характеризує той факт, що він залицяється до дружини свого друга? Хіба хороша людина б так вчинила? Думаю ні. Виходить, він зовсім не такий
– Віра, ти що таке говориш! У тебе ж є люблячий чоловік та двоє
– Світлана – це втілене нахабство! Їй не соромно лізти до людей зі своїми безглуздими проханнями. А все тому, що вона думає: “А що як пощастить”! – І щастить же!
Жила-була звичайна родина: Сергій Євгенович Потапов – лікар-стоматолог, його дружина Ганна Геннадіївна – менеджер
– Без помилок не станеш мудрішим – це по-перше, а по-друге, у житті потрібна рішучість
Озираючись назад у своє минуле, Іван шкодував, що пізно почав виправляти помилки. Щоправда, це

You cannot copy content of this page