— Ти що, глузду позбулася? Вирішила в сорок років мамою стати? У нас і так троє синів
— Та які ще діти у сорок один?! — не стримувався чоловік Насті. —
– На тему грошей я зовсім не морочусь! Це проблеми чоловіка, де він гроші візьме, а жінка має право не працювати. – Не може сам заробити, отже, нехай матір із батьком допомагають. Потрібно просто відразу дохідливо донести до чоловіка та його рідні, що ти королева, і що це не обговорюється
– Мамо, ти повинна мене зрозуміти! Я не можу втратити цієї дівчини. Я прошу
Сорок — це тільки початок
Наталя пішла тихо й рішуче. У звичайний день, без скандалів і попереджень. Провела чоловіка
– Ти повинен виплатити нам компенсацію! Ми всі роки з іпотекою, а тобі просто так все дісталося! Ми ж розділили квартиру батьків, отже, і це буде все навпіл! – Зажадали брат та сестри, й спіймали облизня
Андрій Іванович та Маргарита Анатоліївна збиралися жити довго та щасливо. Дві дочки та двоє
Вівчарка гавкала на труну господаря і топтала квіти: коли її відкрили — всі були в жаху
Вівчарка гавкала на труну господаря і топтала квіти: коли її відкрили — всі були
– Я тебе, взагалі-то, для себе на світ привела, а не для того, щоб ти хиталася де завгодно! – Сказала мати. – Тому ти повинна бути поруч. Постійно!
– І куди це ти зібралася? – голос Вероніки Петрівни звучав осудливо. Ірина важко
– Цього разу сам своїх гостей і годуй, і обслуговуй! – Заявила дружина. Ти що думав, я минулого разу жартувала? Схибив, коханий, – сам, все сам…
Дорогою з роботи Соня заїхала в крамницю та забрала з дитячого садка шестирічного Савелія.
– Тихо, доню, ти не бійся, я тебе попросити дещо хотіла. Тільки зроби це обов’язково, дуже я тебе прошу. Знайди сестру мою Маргариту, і передай їй, що пробачаю я її. Я на неї більше не ображаюся. Тільки обов’язково все передай, це дуже важливо! Для неї це важливо, та й для всіх нас теж…
Сьогодні був день пам’яті матері. Вже скільки років минуло, але в Люди знову очі
– Ох, і хитра ти, Лариско, – сказала її бабуся. – І в кого ти тільки така вродилася? – Сама в себе, – посміхнулася Лариса. – Перестань, бабусю, ну що я такого зробила?
– Ох, і хитра ти, Лариско, – сказала її бабуся. – І в кого
– Син оселив у мене колишню та нинішню дружину. Що я зробила – ніхто не очікував
Ганна Петрівна стояла на кухні й спостерігала, як Світлана відсуває банку з солоними огірками

You cannot copy content of this page