– Ну що? Ви нарешті відпустите чоловіка? Він шкодує вас, але незабаром стане татом. Його родина тут, а не там! – Напирала все сильніше Дарина. – Я тобі сказав замовкни! – вигукнув Олег. – Сховайся в кімнаті. Як ти посміла мене так підставити. Таїсо, дай я тобі все поясню. Я маю покаятися перед тобою
Таїса якраз завершила робити манікюр попередній клієнтці і прибирала зі столу. Вона мала обідню
Дзвінок телефону пролунав, наче сирена. Схопивши слухавку, Ірина почула металевий голос
Дзвінок телефону пролунав, наче сирена. Схопивши слухавку, Ірина почула металевий голос: – Приїжджайте на
– Легко тобі, Раїсо, судити! У тебе своїх троє, по лавках сидять, ситі, обласкані. А хто, крім мене, Федькові ласкаве слово скаже? Стара я, звичайно, але серце ж в мене не кам’яне!
Того дня до мене в медпункт увійшла Люба Шуліка. Не ввійшла – влетіла, ніби
– У вас є пʼятнадцять хвилин, щоб вийти з моєї квартири! Твої речі, дорогенький, я передам поштою
Вероніка прийшла з роботи раніше. По дорозі вона зайшла в магазин і купила продуктів.
— Юль, ну дай їй час звикнути. Оленці зараз важко, їй потрібна підтримка. У нас же дім великий, тобі не заважає. — Заважає, Олексію! — Юлія не витримала одного вечора. — Твоя сестра поводиться так, ніби це її дім. Минуло вже два тижні, а про виїзд навіть розмови немає!
Жовтневий вітер зривав останні листки з яблунь, коли Юлія вийшла на ґанок із чашкою
— Що ви зараз зробили?! – голос її здригнувся. – Ви залізли в мою сумку?! — Чого ти так сполошилася? Я взяла трохи, на потреби. Все одно ж разом живемо, отже – спільний бюджет. — Це моя зарплата! – Надя зробила крок уперед, усередині все клекотало. – Поверніть, будь ласка. Це особисті кошти!
Надія застигла на місці, ніби її облили крижаною водою. — Що ви зараз зробили?!
– Мені головне, щоб у мене зараз було чисто і холодильник повний. Ось ми в клуб підемо, а Ніна з села приїде і весь безлад, який ми тут влаштували, прибере і на вечерю щось смачненьке приготує. Давайте збираємося і в клуб. Ніна взяла сумки і тихенько вийшла із квартири
Ніна їхала автобусом до міста. Сьогодні у її хлопця Віті день народження, і вона
– Васю, ми прожили разом дванадцять років, – почала я, – з них сім – ми відчайдушно намагалися завести дитину. І ось коли нарешті вийшло, ти мені кажеш, що в тебе є інша? І вона також в положенні? Від тебе!
– У нас буде дитина? – жахнувся Вася. – Це … Це точно, так?
Твоїй сестрі двадцять п’ять років! Які можуть бути проблеми на таку суму, якщо вона не влізла в торгівлю чимось забороненим? Вона знову взяла кредит на якусь нісенітницю? На поїздку до океану, де «розкривають чакри»? На курси зі створення особистого бренду? — Це не нісенітниця, Марин. І не твоя справа, на що. Вона моя сестра, і я маю їй допомогти
— Чотириста тисяч, — сказав Павло, не відриваючись від екрана ноутбука, де світилася якась
– Сину, я все розумію, ви молоді, квапитеся. Але ти не поспішай. Тобі б нагулятися. – Мамо, про що ти говориш? Я люблю Віру. Ніхто мені, окрім неї, не потрібний. – Так, твій батько-негідник так само говорив, а потім… – Мамо, ну чого ти всіх під одну гребінку рівняєш? – Володя! Постарайся все ж таки дівчину не ображати. І так їй важко довелося
– Ти сьогодні пізно? – Віра заглядала чоловікові у вічі. – Не знаю, сонечко,

You cannot copy content of this page