– Мамо, тато знову дзвонить, тобі, – Степан простяг Мілані телефон. Олександра, що сиділа
Наталя Петрівна стояла біля прилавка з овочами з сумним поглядом: картопля була дрібна, капуста
Сергій у молодості статний красень, з темним волоссям, і сірими очима закохався в Зінаїду
-Завтра треба принести виріб із каштанів! У нас буде виставка! – з усмішкою промовила
– Алло, Катю, це Валентина Петрівна. Як справи? Аліса вдома? – голос у слухавці
– Ти зовсім охрінів? – голос Ольги пролунав в тиші передпокою. – Вриваєшся, репетуєш,
-Здрастуйте, Інно Петрівно! -І вам, добрий день, Ольга Степанівна! Дві немолоді, витончено одягнені, жінки
Марія Іванівна все своє життя жила у селі. Їй уже сімдесят сім років, шість
Олеся відчинила шухляду старовинного комода і запустила руку в потайне відділення. Пальці намацали порожнечу.
Бабуся знову дзвонила до Каті з мобільного телефону сусідки. Зі своїм, хоч і кнопковим,