— Поплелись назад у квартири, — буркнула якось Зінаїда Микитівна, дивлячись на низку машин. — Тепер чекай натовп кинутих кішок та собак. Вірна прикмета
— Доброго дня, сусідко. Все маєшся та нудьгуєш без діла? — пролунав знайомий голос,
— Я повернуся за тобою, синку, я скоро відвезу тебе додому. Обіцяю
8 січня 1973 року. У будинку Суханових свято – його дружина Настя повертається з
– У сенсі, переїжджаємо? Куди? – сполошилася Настя. – Чим тобі тут погано? Живеш на всьому готовенькому! І взагалі, не смій ображати мою маму! Вона скільки для нас робить
– Ксеніє Вікторівно, ви не бачили червону теку з документами? Я залишав її на
– А ти ж не рідна дочка, у тебе інші батьки
Оксана готувалася до весілля. Її коханий Михайло зробив два тижні тому пропозицію, і вона
— Та я ж казав, що вона егоїстка! Глянь, у чому ходить! Халат дірявий! Ну, якщо грошей немає, то нащо у таких хоромах сидіти?!
Після слів свахи стало не по собі. Відчуваю себе винною, хоч і не має
Родимка на щоці…
Варвара провела доньку Арину поглядом у вікно, та поїхала в місто, у неї сесія.
-Мама, ну не можна так поводитися! Ти вже не молода, щоб по горах скакати та добу в автобусі трястись. Навіщо тобі ці подорожі? Чого тобі в житті не вистачає? Сиділа б удома, як усі пристойні бабусі, онукам пиріжки пекла. Вже соромно людям у вічі дивитися! Ти ніколи не можеш з онуками посидіти, коли нам треба! Я ж просила скасувати цю подорож!
-Мамо, візьмеш дітей на вихідні? Ми з Вадиком на озеро хотіли вдвох з’їздити, відпочити.
– Жаль тільки, що ми про неї нічого не знаємо, – сказала Олена. – А навіщо? Заповіла і дякую…
Олена мало не пролила каву на блузку, коли почула слово “спадщина”. Дзвонила якась жінка,
Радісний син привіз матір на автовокзал пізно вночі, купив квиток на автобус і поїхав. А вона так і сиділа майже добу на одному місці. Автобус, на який їй був дбайливо сином куплений квиток, давно поїхав
— Стареньку бачив? – Костянтин зняв кепку, витер піт із чола і знову надів
Саме Лапа повернула її сина до повноцінного життя. Що не кажи, а друзі наші чотирилапі, не тільки милують око, а й душі лікують…
Поліну життя не ляскало, воно шмагало її з розмаху, випробовуючи на міцність. Під його

You cannot copy content of this page