-Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам! – Оля втомилася йти не снідавши на роботу. – Я віддаю тобі гроші, але в хаті нема нічого! -А на що я повинна Світлану одягати?
Оля прийшла додому на сумна. -Ну, що за люди?! – думала вона. – Лізуть
Зразковий чоловік…
– Була в нас у Заріччі Любов, а по-простому – Любка. Жінка видна, голосиста,
– Ось у цьому й проблема, – тяжко зітхнув батько. – Який би вибір ти не зробив, завжди здаватиметься, що він неправильний
– Тату, мені потрібна твоя допомога… – Максим протиснувся до кабінету і майже пошепки
– Не зліть жінку! Не ображайте! Собі дорожче обійдеться…
– Мамуль, а я на городі у тебе перець бачила: він гіркий, чи який?
– Доглядати батьків повинна дівчинка! Тож тобі дістанеться наша квартира, після нас. – Після вас? – перепитала Надя, не вірячи своїм вухам. – Тобто, брату зараз квартира, а мені – тільки, якщо я вас додивлюся?
– Квартиру отримає той, хто перший матиме сім’ю, – бабуся примружилася й окинула поглядом
– Ти її не впізнаєш! Її ніби підмінили після весілля! Ходить вся така пихата, ну прямо царівна! І то їй не так, і це не так. І Вітьку нашого під себе підім’яла, підкаблучником зробила! – обурювалася мати у слухавку
– Ти її не впізнаєш! Її ніби підмінили після весілля! Ходить вся така пихата,
– Не може бути, – майнуло в нього в голові, а вже наступної секунди він біг до цієї постаті з усіх ніг, і крізь сльози шепотів – бабуся…, дочекалася… Дякую тобі, Господи…
Пригнічений Василько повільно брів зі школи, – закінчився його перший навчальний рік. Вчителька видала
— Мій хлопчик чудово вміє обходити мовчанням те, що йому не на руку.
Олена посунула ближче до середини стола мініатюрну вазу з тендітною гілочкою гіпсофіли, аби краще
– Чого вони надумали про заповіт говорити? – Запитала Варя. Батькові – шістдесят чотири, матері – шістдесят два. Їм ще жити та жити! – Тільки перебаламутили всіх…
– Варю, ти пам’ятаєш, що в суботу ми йдемо на обід до батьків? –
– Ми до вас у гості, а ви навіть шашлики не зробили? – Скандал почався з порога
– Тимофій, ти пам’ятаєш, у п’ятницю до мене Ліка з Андрієм приїдуть? – невинно

You cannot copy content of this page