– Я ось думаю, чому твоїй матері можна купити дорогий ноутбук для спілкування та фотографій, а твоїй дружині для роботи, яка приносить гроші – ні? – Це різні речі! – спалахнув він. – Мама одна! Вона мене виховала, витягла на собі після батька! Я їй завдячую! – А я? – голос Олени був тихий, але в ньому з’явилася сталь
Завірюха за вікном кружляла останні сніжинки року, що минає. У квартирі пахло мандаринами та
– Зрадниця ти, Валентино. Я тобі Василька допоміг на ноги підняти. Хлопець мене батьком називає. А ти…
Ліда була красунею. Але належала до того типу жінок, чарівність яких змушувала не думати
Живу на дачі, щоб здавати квартиру – а син проситься пожити замість квартирантів…
Лариса сиділа на кухні у дачному будинку та перераховувала гроші від квартирантів. Дванадцять тисяч
– Тридцять років не одружувався. Вибирав, – зітхала жінка. – Ось і вибрав. Що він у ній знайшов у цій Оксані? Негарна якась і зарозуміла. Бідолашний хлопчик прийде втомлений з роботи, а вона одразу ж йому в руки відро сміття дає. Невже сама не може викинути? Пані і ледача! Скільки симпатичних і поступливих дівчат навколо, а він на цій одружився!
Тетяна Марківна була дуже незадоволена вибором сина. – Тридцять років не одружувався. Вибирав, –
– Бути разом – це не просто сидіти за одним столом. Я більше не хочу бути просто фоном для життя когось. Він встав, одягнув куртку, подивився на неї з легкою образою: – Ну, якщо передумаєш – дзвони.
Людмила сиділа на кухні, акуратно складаючи в конверт гроші. Вона рахувала їх уже десятий
Чоловік сміявся, коли я від нього йшла, а тепер телефонує і просить дати йому шанс
– Це ж мій брат, йому нема куди йти, – суворо сказав чоловік. –
– Ось, Аліно, а ти питала, навіщо я стільки пирогів напекла, – раділа бабуся
– Аліно, мамо питає, ти приготуєш на новорічний стіл печеню і ті рулетики з
– Він що, до нас у гості зібрався? Ти забув, що після тієї зустрічі ми вирішили їх більше не запрошувати з ночівлею, та й до них їздити не довше, ніж на годинку не будемо, ну Генадій твій брат все-таки!
– Ірино, а нам горобина чорноплідна потрібна? – питання чоловіка для Іри прозвучало якось
Ользі Іванівні було сімдесят два роки, але йшла вона легкою ходою, з легкою усмішкою на підфарбованих губах, а в очах її світилася легка мрійливість. Так, мабуть, вона виглядала й почувала себе в двадцять два, коли йшла на побачення зі своїм майбутнім чоловіком Борисом, молодим, карооким хлопцем. Зараз вона теж йшла на зустріч із чоловіком
Ольга Іванівна, дивлячись у дзеркало, поправила на шиї нову бірюзову хусточку, поправила рукою каштанові
Не можу я так більше, мамо! Олексій теж допізна працює, обидва приходимо пізно, сина не бачимо, он знову Іванко вже спить. Вшістьох в одній квартирі тулимося, в туалет і ванну завжди черга. І ви так само з татом жили, а нічого не нажили
Тетяна прийшла з роботи пізно і в поганому настрої. – Таню, вечеряти будеш? –

You cannot copy content of this page