– Чого треба тобі? Іди до господаря! Загубився ти, чи що? Як можна взагалі таке втратити? Ти ж як машина! Здоровий. Де у твоїх власників голова? Побачиш такого, то заїкою можна залишитися! – пробурчала Аліса
…Він схопив її за край пальта. Аліса навіть крикнути не могла – раптом голос
– Знову макарони з майонезом? – на другий день такої їжі, чоловік відсунув тарілку. – Звикай! Натомість у свекрухи буде дача! – Відрізала дружина
Ганна дивилася на екран банківського додатка і рахувала в умі. Тридцять тисяч замість двухсот.
– Що ви, я з вас жодної гривні не візьму! Ви собаку утримуватимете, ми годуватимемо. А вам дякую, що прихистили його, – жінка погладила Пірата по голові й почухала за вухом. – Якби не ви, на вулиці б опинився.
– Чесно! Набридла вже ця твоя тітка, гірше за парену редьку. Що ти її
– Ти кого привів у наш будинок? – обурилася мати, побачивши наречену сина
Її назвали Риммою на честь медсестри, яка знайшла дівчинку вранці, коли йшла на роботу
– Нас до спільного бюджету не приєднуйте! Ми зі своїм приїдемо, – написала Ірина у чаті. – І взагалі ми на дієті, їмо, як пташки… І це стало першим дзвіночком
– Нас до спільного бюджету не приєднуйте! Ми зі своїм приїдемо, – написала Ірина
Дванадцять років Зіна була рибкою, зайчиком та кицею. А тут як то несподівано для себе вона дізналася, що схожа на квочку, не слідкує за модою, а ще прісна, сільська та немолода. А Зіні лише 32. Все це їй сказав Аркадій дістаючи із шафи свої сорочки
Дванадцять років Зіна була рибкою, зайчиком та кицею. А тут як то несподівано для
– А що? Я б посидів! Відпустка завдовжки в три роки! Це ж синекура! – Домовилися, любий! У декреті з другою дитиною сидітимеш ти!
Михайло дивився на дружину, яка збиралася на роботу, та дивувався. – Поліно, ти ніби
– Ви маєте увійти в його становище. Вам відомо, що його господині не стало, а йому ні. У його розумінні ви його з дому вкрали без господині та насильно утримуєте. Тим більше, що дідусь теж засмучується
Захворіла теща, через тиждень її не стало. Забрали тестя до себе, добре місце є.
– Та заберіть його куди хочете, та робіть із ним що хочете, хоч приспіть, задовбав він мене!
Як то раз, бувши на зміні, я випадково почув телефону розмову мого колеги. Він
– Це ж і твої родичі тепер! – Наголосила свекруха. – А традиції у нашій родині – це святе! Якби в мене була можливість, я б усіх у себе залишила, але ж ти знаєш, які в мене умови
– Ви ж не збираєтесь знову відправити всіх до нас? Ми й досі кондиціонер

You cannot copy content of this page