Життєві історії 0
– Так, все, годі! – Суворо сказала мати. – Припини цей концерт! І припини наїжджати на Віктора. Якщо щось не подобається, двері завжди відчинені. Іди, куди хочеш. Або шануй мій вибір
– Він тебе дурить, мамо! – я кричала в слухавку так сильно, що дочка
Життєві історії 0
– Доню, а ти де? – Мамо, де мені бути? Звичайно, я вдома. Вечерю готую. Онуки тобі привіт передають. – Правду мені кажи. Я з онуками та твоїм чоловіком ходила в кіно, а зараз ми всі у вас вдома. У мене тебе також нема. Де ти?
Славко був зразковий сім’янин, і жодного разу не зраджував свою дружину. Він гуляв з
Життєві історії 0
Ну, йди. Скоро мама прийде. Тобі й справді пора, – кивнув Микола. – Ти мене відвезеш? Чи таксі викличеш? – Рита вирішила поставити пряме запитання. Микола жив не в найблагополучнішому районі, і йти до зупинки не хотілося. – А що, автобуси вже не їздять? – здивувався він
– Ну що, заїдеш до мене? Мама салатик нарізала, плов з учорашнього дня залишився,
Життєві історії 0
– Знаєш, це ми не випадково з тобою зустрілися. Це знак згори – доля
Дід Микола в Лукії був садівником-любителем. І прізвище у нього було підходяще – Жолудь.
Життєві історії 0
– Господи, доню… Ну що ж ти… Я ж казала… – зітхнувши, сказала мати, обійнявши Олену. – Ну що ж, не хвилюйся. Гультяїв на всіх вистачить, – пожартувала вона. – Багато хто сидить, чекає на своїх принцес на білому коні. Ще стількох втішити, одягнути та відмити треба. – Ні, мамо, дякую, – зі сміхом відповіла Олена. – Я більше не займаюся визволенням принців від синіх зміїв
– Оленко, ти мене вибач звичайно, ти насправді свята людина… – Ага. Тільки ось
Життєві історії 0
– Дочці допомагаєш, ось нехай вона тебе потім і витягує! Тепер у мене своя сім’я. Ти й так мене підставила перед самим весіллям. – Це було зроблено спеціально, твоя дружина повинна знати, що ти завжди допомагатимеш сім’ї!
Олександра повернулася з роботи та зібралася готувати вечерю. Несподівано пролунав дзвінок у двері, на
Життєві історії 0
Галина заплющила очі. Сорок років! Двоє дітей. Спільна дача, квартира, життя. І ось підсумок: ти мені більше не зручна, тож давай розлучимося, і я відправлю тебе в пансіонат…
Сорок років Галина прожила з Миколою і здавалося, що вони з ним одне ціле.
Життєві історії 0
– Мамо, ти нас здивувала, – сказав Віктор, – ти п’ятнадцять років казала, що наша дача. Ми її облаштували, вклали в неї купу часу, грошей! – То вона ж на мене була оформлена! – Так, але ти казала… – Мало що я казала? – розсердилася свекруха. – Моя дача, моє право! Що я хочу, те я й роблю
– До нас хтось ломиться, – сказала я чоловікові. – Ломиться? – здивовано спитав
Життєві історії 0
– Сидить на грошах, – ні собі ні людям! – Почула дочка розмову матері та сестри
– Ти знаєш, скільки вона отримує? Я випадково побачила розрахунковий лист на столі. Там
Життєві історії 0
Олена Петрівна очам своїм не повірила. Вона впізнала його! Хоч і минуло стільки років… Але очі, усмішка! То був її Ігор…
В Олени Петрівни був дуже радісний день. Сьогодні Олексій прийде до неї зі своєю

You cannot copy content of this page