– Ти ж все одно на пенсії, з онуком посидиш! А мені відпочити треба! – Безсоромно заявила донька
Михайло Петрович неквапливо помішував чай, спостерігаючи, як вихори заварки кружляють у вирві маленького кухля.
– Така собі ситуація! – Простягнув Юрій і відсунув від себе порожню тарілку. – Я ще розумію, коли люди впадають у депресію після втрати близької людини. Але, щоб після втрати собаки…
– Минуло вже пів року, а тато все ніяк не прийде до тями! Я
— От би мені таку маму
Засідання суду пройшло буденно. Пашка зрозумів, що матір позбавили батьківських прав, а його визначають
– Ти уявляєш, скільки коштує будинок, а головне – земля, яку тітка залишила вам із Наталею у спадок?! – Якби ви продали все це, та поділили гроші, ми б з тобою могли взяти трикімнатну без жодної іпотеки! І на машину б лишилося! – Послухай, Артеме, спадок отримали ми з Наталкою! Що з ним робити, також вирішували ми! До чого тут твої забаганки? – поцікавилася Поліна. – Та при тому, що я твій чоловік!
– Поліно, ти що – зовсім з глузду з’їхала? Та тебе розвели, як недолугу!
– Я до своєї мами приїжджаю, а ти до свекрухи – ось і працюй, а мені побалакати хочеться, відпочити
– Кохана, ти не забула, ми завтра до мами їдемо, треба вишні зібрати, –
— Ви чули. Вам тут не раді. Це мій день народження, мій дім, і я вирішую, хто тут бажаний гість, а хто — ні.
Анна Володимирівна сиділа за кухонним столом, переглядаючи фотографії в телефоні. Сорок років — кругла
– Як ти з нею живеш? – Обурювалася свекруха, але невдовзі пошкодувала про це
– У вас тут ремонт, чи що? – Антоніна Юріївна зайшла до квартири сина
– Вона не товста, а пухнаста, – Ліза скривджено відійшла від батька
– Бабусю, а коли мама з татом приїдуть? – Ліза стояла поряд і уважно
Вона сиділа під дощем…
Вперше вона з’явилася того вечора, коли дощ починав із самого ранку і не збирався
– Оксано, – сказала їй свекруха. – Якщо ти вирішиш розлучитися з моїм сином, то я тебе підтримаю. – Десь я прорахувалась. Хотіла виховати хорошу людину, а вийшло …. що вийшло
– Тааак …. Можна дівчину вивезти з села, а село з дівчини – ні,

You cannot copy content of this page