Життєві історії 0
– Забирайся, поки я добра! – Дружина вигнала чоловіка, але той прибіг назад
– Забирайся, поки я добра! – голос Олени тремтів від напруження, але вона намагалася
Життєві історії 0
-Я піду від тебе і дитину ти ніколи не побачиш! – кричала Жанна. – Я хочу, щоб у нас була нормальна родина! Без сторонніх! -Жанно, заспокойся! У нас немає у сім’ї сторонніх! – намагався вгамувати дружину Саша. – Олена теж наша дочка!
-Сашко, давай Оленку в дитячий будинок здамо! -Ти зовсім збожеволіла? Як це “здамо”? –
Життєві історії 0
– Юлько, ти чого насупилася? Радіти треба! Мамка сестричку принесе, а ти ніс вернеш! Добре ж, коли багато братів та сестер. Завжди є до кого звернутися за допомогою! Справді ж, дочко?
– Юлько, ти чого насупилася? Радіти треба! Мамка сестричку принесе, а ти ніс вернеш!
Життєві історії 0
– Там, он, кошеня третій день у вікні сидить. Я хвилююся за нього. – У квартирі Діми? — насупилась жінка. — То він позавчора з’їхав. – Як з’їхав?! А кошеня?
Вона побачила його зовсім випадково. Просто йшла вулицею, під ногами хрумтів свіжий сніг, настрій
Життєві історії 0
– Знімай обручку, ти мені більше не дружина! – Заявив чоловік, але на нього чекали сюрпризи
– Знімай обручку, ти мені більше не дружина! – голос Андрія тремтів від злості,
Життєві історії 0
— Господи, прошу Тебе, допоможи моїй донечці подолати страх, який мучить її серце. Пішли їй захисника і надай сміливості… — по обличчю жінки струменіли сльози
— Господи, прошу Тебе, допоможи моїй донечці подолати страх, який мучить її серце. Пішли
Життєві історії 0
На хитрий ніс, є щілина з бджолами…
Телефон задзвонив пізно ввечері – Лариса вже збиралася лягати спати. – Ларисо! Привіт! Вона
Життєві історії 0
– А що йому біля тебе робити? Ти хоч і в інституті відучилася, але благороднішою не стала! Як була нікчемою, так і залишилася. І залишишся! До кінця своїх днів! – Видала свекруха
– Пропадає без тебе Кирюша. Повернулася б ти, Олесю. Інакше лиха не оминути! –
Життєві історії 0
Всі беруть дітей з дитбудинку, а я вирішила забрати чужу бабусю з будинку для людей похилого віку
Всі беруть дітей з дитбудинку, а я вирішила забрати чужу бабусю з будинку для
Життєві історії 0
– Не партеся, родичі. Довго у вас не затримаюсь. Як тільки вирішу, що ви мені набридли, піду до гуртожитку
– А ви що – це їсте? Капець! Це ж минуле століття! Давайте замовимо

You cannot copy content of this page