– Вона порушила мої межі! Обдивилася мої кишені! – Ну, різні жінки бувають…
– Хлопці, вибачте, я – зараз…, – Сергій вибіг з дому, голосно закривши двері.
– Знайшлася красуня! Ні, ну дійсно, Людо, адже ти стала далеко не красунею, та поповніла! Плюс до всього ти розумієш, що наявність у тебе двох дітей теж не йде тобі на користь? Так що сиди, Людо, і не рипайся! Бач, яка! Гульнув чоловік і що? Чому чоловік гуляє, га? От скажи мені, Людо? Мовчиш? Мовчиш бо знаєш, що сама у всьому винна!
– Та кому ти потрібна! – Сергій розсміявся. – Знайшлася красуня! Ні, ну дійсно,
– Я тебе із сином взяв, виховую його, забезпечую чужу дитину. Могла б бути вдячною.
— Якби ти не була така горда, то давно б вже заробила на квартиру.
– Мені здається, що Катя тобі зраджує, – сказала Борису подруга дружини
– Катюша, у тебе якісь неприємності? Щось на роботі сталося? – Запитав чоловік під
– Ти мені не сестра! Пустила лівого мужика до рідних племінниць! Ти взагалі головою думаєш? Як нам тепер жити тут? – Репетувала нахабна сестра
– Сама подумай, куди я тебе впущу? Тут двокімнатна! Уп’ятьох жити, чи що? Голос
– Ну, що, клаповухий, підеш до мене додому? А завтра ми дамо оголошення, де ти знаходишся. – Якщо твій господар не знайдеться, то залишишся у мене. Згоден? Не хвилюйся, я добра, не ображаю. Хочеш скласти компанію сильній та незалежній жінці? – Чому б і ні! Тільки є нюанс: у комплекті із Братаном ще і я йду. Якщо не заперечуєш, звичайно, – Марина почула позаду себе глузливий чоловічий голос
Марина була невдачливою. Принаймні, так вона вважала сама з різних причин – то загубила
Той, хто холодний до дітей – тепла не дочекається…
– Послухай-но, ми Олю образити не дамо! А ти, коли вже привела на світ
Кіт стрибнув у відчинене вікно водія, адже попереду стояла коляска з маленькою дитиною…
Кіт стрибнув у відчинене вікно водія, адже попереду стояла коляска з маленькою дитиною… Саме
Сімейне застілля пішло не за планом – зухвалість невістки застала свекруху зненацька…
Людмила накривала на стіл, бігаючи між кухнею та вітальнею, як заведена. Сьогодні в її
— Розумієш, Настя, турбота — це не кара. Це порятунок. Для когось іншого. А може — і для тебе самої
Люба везла бабусиного собаку до притулку. Але не довезла… На старому пледі, згорнувшись клубочком,

You cannot copy content of this page