Життєві історії 0
– Так, а тепер розповідай, як ти докотилася до такого розкішного життя?
Катя знову з’явилася в місті – вона йшла вулицею в елегантному пальті, в червоних
Життєві історії 0
– Максе, ну скажи? Як воно? Вона ж, як подивиться своїми очима, так у будь-кого бажання пропаде. – Ай, відчепіться. – Ні, ну ти герой, не кожен наважився б на такий подвиг
– Костику, як мамка? Зінаїда Єгорівна вкладала в сумку хлопчика шматок сала, пачку крупи,
Життєві історії 0
– Славко, ходімо до мене, я хоч нагодую тебе чимось, – сказала Ірина. – А можна? – здивувався хлопчик. – А чому ні? Я сама живу… Ну не сидіти ж тобі й далі на сходах, побудеш у мене, поки твій тато не повернеться
Ірина поверталася з роботи в поганому настрої. А чому радіти? Сьогодні тридцять перше грудня,
Життєві історії 0
– А ви тепер що, наш дідусь? Марія трохи зніяковіла, а її син зареготав грубим басом. – Наш він, наш!
Генка повернувся додому із місць не дуже віддалених. Весь цей час він майже не
Життєві історії 0
Двадцятирічна Марія сіла в таксі та поїхала на вокзал. Вона вирішила зробити сюрприз своєму молодому чоловікові, якого вже так давно не бачила. Олексій навчався на третьому курсі за п’ятсот кілометрів від Марії, тож приїжджав доволі рідко
-Мамо, Ну, я поїхала! – вигукнула Марія, поправляючи комір сукні. -Ну… Добре тобі доїхати,
Життєві історії 0
Ось він і прилетів, отой кривий, що завжди повертається…
– Костю, як так? Ми ж домовилися, – дивувалася Аліна. – Вони не зобов’язані,
Життєві історії 0
⁃ Уляно, я прийшла до тебе, бо дуже люблю Тебе. Ми з батьком відчуваємо неймовірну провину перед тобою за нашого сина, – в її очах заблищали сльози. – знаєш, для нас це також неочікувано. Бо він позбавив нас водночас себе та майбутньої дочки. І я прийшла попросити тебе, щоб ти дала можливість нам хоча б стати добрими бабусею та дідусем
Сергій та Уляна були молоді і закохані. Обидвом по вісімнадцять років. Плани на майтутнє
Життєві історії 0
– З Новим роком, – сказала я. – Чим зобов’язана такому ранньому візиту? – Ранньому? – ахнула Зінаїда Марківна. – Моя хороша, ти на годинник дивилася? О пів на десяту! Я у твої роки вже пів квартири встигала прибрати до цього часу
– Це розуму незбагненно! – Обурено вигукнув жіночий голос. Я не одразу зрозуміла, що
Життєві історії 0
– Ти повинен з нами поділитись, – заявила сестра. – Ми знаємо, ти будинок продав майже вп’ятеро дорожче, ніж він раніше коштував. Виходить, ти нам винен! – На честь чого це я вам винен? – здивувався Єгор. – Ви самі від спадщини відмовились
За поминальний стіл розсідалися тихо. Народу було небагато – здебільшого родичі та сусіди. Згадували
Життєві історії 0
– Багато ти розумієш, жінко! Я сам спадком розпоряджатимусь, твої поради мені не потрібні
Михайло отримав спадщину від батьків. Єдиний син, ділити ні з ким не треба. Горе

You cannot copy content of this page