В голові Михайла крутилася недавня розмова з тещею, Вірою Миколаївною. Те, що вона сказала йому дві години тому, стало для Михайла справжньою несподіванкою, чимось нереальним, ніби йому уві сні це все здалося
Минуло сорок дні з того часу, як в Михайла не стало його коханої дружини
– Мамо? Ти як тут… Я тобі так і не встигла сказати, мамо. Та ти заходь. Оооййй, мамочкаааа! – Таня притулилася спиною до стіни та дивилася, як на підлозі росла і розповзалася калюжка
Хтось вимогливо натискав на дверний дзвінок, і він дзвонив на весь будинок. Та хто
– Ось так ростиш дітей, а вони тобі – «не зобов’язані»! – Поспівчувала Антоніні сусідка
– Тоня, – гукнула Антоніну сусідка, – а правду люди кажуть, що ваша Наташка
– Ви що, думали, я вам залишу квартиру?
Я, знаєте, за вдачею людина тиха – не скандальна, не конфліктна. Все життя намагалася
– А ти переживав, що у нас багато всього і навесні доведеться викидати зіпсовані овочі, – казала Ганна чоловікові, провівши родичів. – А тепер хоч би самим вистачило до нового сезону!
Григорій та Ганна так довго чекали допомоги від родичів та їхнього приїзду, що майже
– Ви тут що, всі збожеволіли? Одна втекла від чоловіка, другий втік від дружини! Ви що, зовсім очманіли? Ану швидко повертайтеся в сім’ї! А Ви, Віро Ігорівно, припиніть потурати безглуздим витівкам!
– Бабусю, можна я в тебе поки поживу, – схлипнувши, сказала Даша. – Не
— Ще раз показати, що я — невдаха? Що ти зробив помилку, коли одружився зі мною? Що я — нездара, яка навіть обід приготувати не може?
— Марку, передай Ані соусницю, — вимовила Світлана Анатоліївна спокійно й чітко, але я
– Згадав, значить! Ага! Котлет захотів? Ти ж казав, що я примітивна, приземлена. А сам прийшов. Як же високі матерії? Там тебе Світланка котлетами не балує ?!
– Ні, ну він зовсім знахабнів! Це ж треба? Терміново потрібно змінити замок. …
– Стоїть. І що цьому мужику треба? – думала вона. – Кожен день біля дверей зупиняється, носом водить, а як виходжу, вдає, що повз йде
Валентина подивилася у вічко дверей: “Стоїть. І що цьому мужику треба?”, – думала вона.
– Ти проти моєї внучки? Тоді провалюй! Я одразу говорила – ти йому не пара! Примостилася, морочила голову синові, втерлася в довіру! А тепер ще й дитину ганьбиш! – Репетувала свекруха
– Ти знову пізно? – Голос Аліси долинув із темного коридору, перш ніж Марина

You cannot copy content of this page