Нещодавно отець Євген, мій знайомий батюшка, сповідав вдома жінку. Не стару ще. Близько шістдесяти.
– Маша, я швиденько до сестри. Туди й назад. – Що знову в неї
– Якщо покличеш Микиту на свій день народження, на мене не чекай. І не
Василь обійшов автомобіль, перевіряючи пломби. Поїздка мала бути далекою — майже два дні шляху.
Опівніч відгуляла свій темний бал за вікнами хрущовки, коли Вероніка, буквально тягнучи за собою
У дальньому, найтемнішому кутку муніципального притулку для тварин, куди навіть світло від люмінесцентних ламп,
– Квартиру від тітки отримала? Негайно переписуй на мою матір! – Ігор жбурнув документи
– Лідіє, відчиняй! Я знаю, що ти вдома! Стук був наполегливий. Вона сиділа на
– Іро, не дзвони мені більше! Я все знаю! Цифри показали, що ти хочеш