Може, час трохи схуднути? Ну навіщо тобі вечеря? Віддай мені котлетку
— Анечко… ну просто подумай, — сказав Льоша, відсуваючи від Ані тарілку з котлетою
Ми приїхали і побачили дуже стару хату, вона була в жахливому стані. Поруч дві стайні. Лише уявіть Ліда Михайлівна досі тримала корову й курей, а ще власний город
Коли син привів Надю – я так здивувалась. Зовсім проста дівчина, така скромна в
Побачив конверт, прочитав на ньому: “Моєму синові Олегу”. Відкрив і побачив листа, написаного матір’ю
Наталя прийшла з роботи, її зустріла старша донька Оля: – Привіт мамо. Сьогодні ти
– Я тобі нічого не винен, тому маю право сам вирішувати, як мені жити далі! Збирай валізи, і на вихід! – Заявив Валентині чоловік після двадцяти семи років спільного життя
– Я тобі нічого не винен, тому маю право сам вирішувати, як мені жити
– Ось коли я житиму на ваші гроші, тоді й вказуватимете мені, на що їх витрачати, й на чому економити! – Відрізала невістка
Варвара смажила картоплю, коли за спиною почула голос свекрухи: – Варюша, ти багато олії
– А ви думали про свою онучку, коли машину в нас забирали , на яку ми з Ромкою накопичували, відмовляючи собі у всьому? Я ж вам вірила! Ми з Лізою проживемо й без цієї машини. І без “родичів”, які у скрутну хвилину штовхають у спину…
– Якщо ти мене не відпустиш до Києва, то ти – погана мати! –
– Ненавиджу! Все життя мені зіпсував! Краще б я тебе в дитбудинок здала…
– Ларисо, доню, прошу тебе, не роби цього! – плакала Інна Петрівна. – Він
– Бабусю, я тобі покупця знайшла на дачу! – радісно повідомила онука прямо з порога. – А з чого ти взяла, що я зібралася її продавати? – здивувалася бабуся. – Ну як із чого? – Ти все одно вже старенька, навіщо вона тобі потрібна? А я машину хочу…
– Бабусю, я тобі покупця знайшла на дачу! – радісно повідомила Тамара прямо з
– Знаєте, що? Виховуйте самі як хочете! Сповивати не можна, мед вона не їсть. Тьху, що за баба неправильна така, кажу ж, бракована! Ноги моєї тут більше не буде!
Мама Семена, Галина Миколаївна, не злюбила Анжелу з першого погляду. А причина тому –
– Сюрприз чекав на Людмилу, коли вона відчинила шафу…
– Людочко, пусти мене на пару днів, мені зовсім нікуди йти! – плакала Наташа,

You cannot copy content of this page