– І не соромно тобі? До чого себе довела! У мене син… – Тут голос жінки здригнувся, але вона швидко впоралася з собою. – Сина не стало у мене, але я знайшла сили жити далі. А в тебе дочка росте, хочеш її сиротою лишити?
Ользі не спалося. Вона вляглася, накрилася ковдрою, покрутилася, влаштовуючись зручніше, але сон не йшов.
– Ти взагалі чим думаєш, вдалося виїхати з села, а тепер знову повертаєшся туди. Вона ще й мене з собою запрошує. Я що, схожий на не розумного чоловіа, кинути все: роботу, квартиру, кар’єру та їхати, щоб сільських дітей навчати інформатики? – він театрально розсміявся. – Прощай. Ти мене розчарувала
Олені не спалося. Вона ввімкнула нічник, накинула на піжаму теплий довгий кардиган і визирнула
– Я давно спостерігаю за тобою, ти чудова господиня, а також дуже добре доглядаєш Марійку. Вона почала називати тебе мамою, чи це не причина запропонувати тобі стати тут господинею та матір’ю для Марійки? – він так і сидів з каблучкою в руках
– Вибачте, але ми не могли нічого зробити, – у коридор, вийшов лікар, де
– Я не зрозуміла, а чому ти не економиш на собі? – Так я ж чоловік! – І що мені тепер, в ковдру закутуватись і так ходити?
– Я не зрозуміла, а чому ти не економиш на собі? – Так я
– Ми трохи посиділи! Це ж брат! Він просто привітав заздалегідь. – А нічого, що всі запрошені увечері. – Ну, подумаєш. Він і ввечері прийде. Не треба влаштовувати скандал, у мене ж день народження. Приготуй ще щось
Олена переживала. Наближався день народження. Останнім часом свята не тішили. Відзначити цей день радісно,
– Ти вирішила ховати від мене їжу? – іронічно поцікавився чоловік, оглянувши полиці холодильника
– Я вирішив збирати на нову машину! – Прокинувшись вранці, заявив дружині Дмитро. –
– Булочка ти моя, – добродушно сміявся майбутній свекор, обіймаючи дружину
– Ну, ти ж сама хотіла! А тепер скаржишся, що я не так худну!
Квартира зустріла Євгенію горою немитого посуду в мийці, і розкиданими по всій вітальні упаковками від соків, йогуртів і всього іншого, що її діти любили. Зібравши всю волю жінка зібрала сміття, але замість того, щоб викинути його, вона чомусь лягла на диван і заплющила очі. Як же ж вона любила мріяти
Євгенія повільно йшла з роботи, пригадуючи, що ж приготувати з того набору продуктів, що
– Мамо, ти мені вибач, але для всіх буде краще, якщо ти не підеш на наше весілля. – Як я можу не піти на весілля до своєї дочки, – здивувалася Валентина Іванівна. – Я скажу, що ти занедужала
Валентина Іванівна почала готуватися до весілля своєї дочки відразу після того, як Ірина повідомила
– Матусю, благаю тебе, дай нам пожити спокійно! – їдучи від матері, одразу попередила Наталю дочка. – Я знаю твій характер, і тому одразу давай домовимося – якщо нам буде важко, ми попросимо у тебе допомоги. Але ти, будь ласка, сама не проявляй ініціативу
У Наталі вже цілий місяць на душі було неспокійно. Її улюблена дочка Мариночка вийшла

You cannot copy content of this page