– Поясни їм, що ти не розумна, що ти віддала перевагу старій нездужій бабусі чим їхньому батькові! Вони, напевно, зрозуміють і оцінять твій вибір. Тільки коли одумаєшся, буде вже пізно, я не повернуся, тож у тебе ще є час.
Роман мовчки збирав речі і не звертав уваги на те, що дружина намагається його
– Я не можу зрозуміти, звідки в тебе такі сильні ревнощі. Не можу. Щодня відколи ми почали зустрічатися, я чую одні закиди. У тебе в очах постійна підозра. Ти ревнуєш мене до пацієнтів, медсестер, лікарів. До кожного ліхтарного стовпа. І це вже переходить усі рамки… І… Я дуже втомився, правда
– Максиме, це що? – суворо спитала дівчина, тримаючи в руках сорочку. – Що
– Я ж казала, сьогодні відзначимо день народження. А ви – у п’ятницю, у п’ятницю. Ну що встали, сідайте. Починаємо святкувати.
Справа дійшла до розлучення, і, швидше за все, Віра погодиться на нього. Звичайно, шкода
– Знала б ти, чим сестричка у столиці займається, взагалі б її не згадувала. І тим більше не хвалилася
– А донька у мене яка розумниця! – хвалилася Оксана сусідкам. – Сесію на
– Чули новину, хлопці? Наша мама від нас їде! Набридли ми їй, довели ви її, – кинув чоловік з прихованою претензією
– Мама нас більше не любить? Вона йде, бо ми їй заважаємо? – спитав
– Що? Ми у відпустці повинні готувати та прибирати? Ми маємо відпочивати! – Видала рідня
Люба чекала на відпустку і вже за тиждень почала збирати речі. Дві невеликі валізи,
– Я сказала – не можу тебе прийняти! І не треба ображатись. У мене і так клопоту повно
– У тебе ж вільна кімната, Катю, що тобі варто? Ну, переночує вона, вранці
– Терпи, доню! Ти тепер в іншій сім’ї, і на їхні порядки треба зважати. Ти вийшла заміж, не в гості ж прийшла. – Які порядки, мамо? Та вони всі тут ку-ку! Особливо свекруха! Вона мене ненавидить, це очевидно! – А ти колись чула, щоб свекрухи були добрими?
– Гуляє! Гуляє! От зачастила! – Світлана Петрівна стояла посеред кухні, її обличчя було
Чоловік називав мене ледаркою. А коли залишився з дітьми на тиждень, рожеві окуляри й тріснули…
– Знову не встигла випрати мої сорочки? – Валера стояв у дверях спальні з
– Мамо, ну скільки можна готувати на цілу юрбу? – Продукти дорожчають щотижня! – Аліночко, діти ж голодні. Як їх не погодувати? – А де їхня мати? Чому вона не залишає грошей на продукти? – У неї грошей немає, сама ледве кінці з кінцями зводить. – У неї грошей немає, а у нас є? – обурилася дочка
Людмила Василівна стояла біля плити та смажила котлети. Багато котлет. На пательні було вісім

You cannot copy content of this page