– Я тебе що, про щось складне прошу?! Просто поміняй підгузок дитині! Він і твій також! – Розривалася Аня. – А ти чим цілий день займалася? П’яту точку відсиджувала? – репетував чоловік у відповідь
– У тебе зовсім совісті немає? Я тільки дитину поклала, а в тебе тут
-Дивись, як вирядилася, – пробурчала одна стара. – До кавалера напевно побігла. Ні турбот, ні тривог. Одні гулянки на умі. – Твоя правда, пурхає по життю як метелик. Нічого їй не треба. Вбратися, нафарбуватися і шусть з дому на цілий день
Настя підфарбувала губи, глянула в дзеркало. Все. Можна на роботу. Вона випурхнула з під’їзду
– Що означає “нічого не належить”?! – Діана вчепилася за стіл адвоката. – У нього ж фірма! Три офіси! Будинок за містом! – Репетувала розгублена жінка
– Що означає “нічого не належить”?! – Діана вчепилася за стіл адвоката. – У
Я сьогодні із свахою розмовляла. Вона мені все розповіла! – раптом сказала свекруха. – От мені й цікаво стало, що тепер мені дістанеться?
Надя смажила котлетки на вечерю, коли в двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. –
-Ви до кого? – Марія Федорівна разом із Миколою вийшли на ганок і дивилися на гостю. -Я до Марії Федорівни! Я внучка, точніше, правнучка її. Я онука Олексія – старшого сина Марії Федорівни
Марія Федорівна сиділа на лавочці, залитій сонцем, і насолоджувалася першими теплими днями. Ну ось
Як Даша “провчила” свого чоловіка
Даша стояла біля вікна і дивилася, як її чоловік Олександр, для друзів просто Шурик,
– Ну, що, Миколко, ти дуже хотів дитину? Навіть двох? Я тебе скоро порадую! – так подумала Яна, яка прагнула помсти
– А Янка твоя виявилася пустоцвітом, – зневажливо промовила свекруха. – Що ж тепер
– Степане, мені треба купити нове пальто, – сказала Тамара до чоловіка. – А я ж у декреті, грошей нема… – Навіщо тобі нове пальто? – здивувався той. – А що зі старим сталося? Тамара сумно схилила голову…
– Степане, мені треба купити нове пальто, – сказала Тамара до чоловіка. – А
Катерина не бачила матір майже двадцять років. Про що говорити? Запитати чому покинула, навіщо приїхала? А сенс?
Катерина приїхала до хати покійної бабусі заздалегідь. Потрібно було все підготувати. Минуло сорок днів,
-Доброго вечора. Не завадили! – єхидно сказала жінка. – Значить ти нова щаслива дружина. Ну, вітаю! Дай Боже вам щастя, як кажуть. Ви тут дещо забули. -Забули? – здивувалася Олена. – Що забули? -Ну як, у нього ще діти, ось, будь ласка. Дівчатка, проходьте!
Олена варила борщ на своїй затишній кухні і щохвилини підбігала до вікна і вдивлялася

You cannot copy content of this page