Життєві історії 0
– Ти не розумієш усієї вигоди! М’ясо, овочі, – все екологічно чисте, своє! Працювати не треба, тільки годуй худобу, та за городом дивися. – Ось і займися цим сам! Що ти робиш у курортному містечку? Відпочиваєш? Чому не допомагаєш батькам? – Це взагалі-то жіноча робота
Ліна була дуже рада зміні прізвища. Нарешті це сталося! Зробити такий крок вона хотіла
Життєві історії 0
– А-а, вам аби швидше мене на той світ спровадити? Ну дякую, онученько! Так і знала, що ви всі сидите і чекаєте, коли мене вперед ногами винесуть!
– Совісті в тебе немає, Юля! Бабуся твою маму виховала, людиною зробила, а ти
Життєві історії 0
– Уявляєш Галю, він як цей, ну як його називають, що будинки підбирає, дивиться, а – рієлтор. Бачте підходжу я йому і мій дім, а мене навіть і не питає! Так і заявив, що своїм хазяйським поглядом все побачив, все йому підходить, і навіть придумав, що де можна прибрати, а що прилаштувати. І таке зло мене взяло, що я швидко вказала на двері, і сказала, щоб забув сюди дорогу, і щоб навіть не дивився в мій бік. Теж мені знайшовся примак
Віра Степанівна вже довгий час жила одна у невеликому селі у своїй хатинці. Колеги
Життєві історії 0
– А чи слушно ми вчинили? – Запитував себе Олег
Ірина мовчала вже другий день. Знала, але не казала нічого чоловікові. Бо чудово розуміла,
Життєві історії 0
– Я зовсім заплутався. Так, я одружений, у мене двоє дітей, яких я люблю, але й вашу онучку теж. У мене свій бізнес і Юлія Андріївна працювала у нашій фірмі, до неї часто приходила Катя, я закохався. Дружину я не люблю, але в мене тесть дуже впливова людина у місті, він може зробити так, що я своїх дітей більше не побачу. Що робити, я не знаю
– Ой, які гості! Як я рада, що ви приїхали! Доню моя, Юля, привіт,
Життєві історії 0
Як зайшов на поріг, так мама Іри в сльози: – Ти вже не ображайся, Олежик. І не чекай на неї. Заміж вона вийшла. Нікому в селі не говорили, щоби тобі не повідомляли. Служба в тебе, навіщо зайві переживання
Ірина дружила з Олегом зі школи. Красива дівчина, всі в селі заздрили її хвилястому
Життєві історії 0
– Та від тебе вже старістю несе за кілометр! – Видав чоловік, якого Іра вважала найближчою людиною
– Іро, привіт… Давай сьогодні зустрінемося, треба поговорити, – Світлана подзвонила подрузі о дев’ятій
Життєві історії 0
І він почав говорити. Довго, відверто, не намагаючись приховати правду. Про те, як поступово віддалився, як дозволив собі заплутатися в чужих емоціях. Як вагався, як піддався сумнівам. Але найголовніше – як сьогодні, з жахом, усвідомив, що був за крок від втрати найдорожчого, що в нього
Цього морозного січневого ранку Сергій, як і завжди, прийшов на роботу рівно о дев’ятій.
Життєві історії 0
– Я в гостях, тож робити нічого не буду, – заявила майбутня невістка
Алла Іванівна завмерла на кухні, прислухаючись. З вітальні долинав рівний, монотонний гул телевізора, але
Життєві історії 0
Тест на відданість господар не пройшов – собака сумно дивився йому вслід…
Ольга м’яла в руках кухонний рушник. – Ніно Петрівно, я більше не знаю, що

You cannot copy content of this page