– Ти до бабусі переїхала? Вона тобі квартиру заповіла? Ось це чудово, та ти завидна наречена, – пожартував Юрко, – А з бабусею мене познайомиш?
Коли Марина закінчила коледж, її улюблена бабуся Поліна Вікторівна запропонувала онуці до неї переїхати.
— Ось ще не вистачало нам тіток різних… На скільки вона приїхала? І взагалі, навіщо? — Та я звідки знаю… Зараз розповість, сподіваюсь…
Ганна накривала на стіл, зібралися вечеряти із чоловіком. Раптом пролунав дзвінок у двері. Нікого
– Я заважаю жити своєму синові! Треба щось із цим робити!
– Наталю, мила, приїжджай, – Тетяна Олегівна практично плакала в трубку. – Я більше
– Знімай перстень! – Сказала спокійно невістка. – А то що? – посміхнулася зовиця. – Чубитись будеш? Фі, Женю, яка ти базарна. – Знімай, – повторив брат. – Або я викликаю поліцію! І пишу заяву про крадіжку. Ти знаєш, я це зроблю!
– Це вона тебе накрутила, – скрикнула мати, тицяючи пальцем у невістку. – Раніше
– А де вечеря, Надю? Чому на столі пусто? – Спитав чоловік. – Вечеря там же, де й твої грошики, любий! – Відрізала дружина
– Ну, що? Чим сьогодні порадуєш, дружино? Ох, і зголоднів же я! Цілого бика
– Мамо, може, Ліза має рацію. Цього року, справді, краще буде без гостей. Алісі ж тільки два місяці, вона ночами плаче. – Ось коли будете у своїй квартирі жити, тоді й встановлюйте свої правила. А в моїй хаті буде так, як я вирішу!
Ліза не спала третю ніч поспіль. Аліса репетувала з одинадцятої вечора до четвертої ранку.
– Що, хотіли приховати свято
Андрій із Дариною відзначали п’ятнадцяти річчя сімейного життя. Вирішили, що відзначать вдома у сімейному
— Слухай, а давай покажемо йому, як це виглядає зі сторони? Хоче тебе “розвивати”, так? Тоді розверни ситуацію так, щоб він сам опинився на твоєму місці. Ганна насупилась: — Що ти маєш на увазі? Алла посміхнулася і, нахилившись до подруги, щось прошепотіла, ніби розкривала секрет: — Купи йому абонемент у філармонію. Ти ж знаєш, який він далекий від цього всього. Скажи, що це для його «душевного розвитку». Нехай відчує, що означає отримувати “не той” подарунок
На річницю весілля Ганна приготувала чоловікові подарунок. Вона ретельно готувалася на вечір. Прикрасила стіл:
— А ти думала, я тобою задовольнятимуся? Ти вже стара. Втім, якщо хочеш, можемо залишити все як є. Щоб тобі в очах рідні не було соромно, — здивував чоловік. — Вітя, ти правда вважаєш, що я з тобою житиму після цього? Та ти негідник! Пара років і на тебе жодна жінка не подивиться. А я в будь-якому віці тільки краща буду
— Вітя, посидь зі мною на балконі! Такий місяць сьогодні… Гарний! — Наталка подивилася
– Привіт, ну треба ж! – сказав Микола. – Скільки ж ми не бачились? Років двадцять? А я тебе впізнав. Одразу ж. Ні, спочатку не міг повірити, але почувши голос, зрозумів, що це ти поза всяким сумнівом. Марина! – повторив він із захопленням її ім’я
Вони стояли біля стелажа з консервами, коли до них підійшов якийсь чоловік. Він нишком

You cannot copy content of this page