Життєві історії 0
– Я зрозуміла, що більше не хочу бути тлом у його житті. Не хочу вдавати, що не помічаю його зрад, його зневажливого ставлення. Не хочу щовечора гадати, де він і з ким. – Тому я почала діяти, і перемогла…
Марина й уявити не могла, що опиниться в такому становищі. «Панорама» – ресторан, де
Життєві історії 0
— Женя, я поважаю твій спосіб життя, але зрозумій, я виховувався в простій сім’ї. Для мене картопля з котлетою — це нормальна їжа. Я нормально виглядаю, чоловік має бути з животом. — А здоровим чоловік бути не повинен? — Ой, я тебе прошу! Мій батько все життя так харчувався, і нічого
Вона ніби билася в зачинені двері! Гаразд, Саша не думає про себе, але міг
Життєві історії 0
— Валю, не крути. Кажи прямо — грошей мало. Треба зі сватами чесно про це. — Ой, Колю, якось незручно… Перша зустріч, а ми одразу про гроші. — А коли тоді? За день до весілля?
Валентина Іванівна зачинила дверцята холодильника й зітхнула. Уже третій день вона обирала меню для
Життєві історії 0
– Ви тепер сім’я, а я мати твого чоловіка, тож будь люб’язна вислати мені гроші! – Нахабно заявила свекруха
Правда відкрилася якось сама собою. Коли Юля гуляла з Максимом, то не цікавилася його
Життєві історії 0
Моя кімната здавалася єдиним безпечним місцем у цьому великому, колись затишному домі. Тепер він гудів, як вулик. Постійні розмови, дитячий галас, працюючий телевізор, грюкання дверей. Галасливо. Людно. І до болю самотньо
— Ви знову не той хліб купили, — голос невістки Каті різонув по вухах,
Життєві історії 0
Взяли свої речі. І вийшли з мого дому. Зараз же.
— Мама завтра переїжджає, — вимовив Кирило, із задоволенням відправляючи до рота шматок запеченої
Життєві історії 0
– Мамо, що відбувається? Батько каже, ти з’їхала від нього! – З’їхала. – Мамо, ну що ти! Ви ж сорок років разом! – Сорок років я терпіла! Більше не можу
Валентина стояла біля кухонної раковини та мила посуд, коли почула знайоме покрикування з вітальні.
Життєві історії 0
— Я пропоную тобі ефективну модель сім’ї, де кожен займається тим, що в нього найкраще виходить. Я — розвиваюся й створюю майбутній капітал, а ти — підтримуєш поточний рівень життя. Усе логічно. Ти просто звикла до старої системи, але треба бути гнучкою
— Оксано, нам треба поговорити. Серйозно. Його голос, позбавлений звичної вечірньої розслабленості, змусив її
Життєві історії 0
– Але ж ти моя внучка! Мені жити ніде, сина немає, значить я… – Сина у вас і не було! Мати знайшлася… сміх один. Кинула семимісячного, знайшла у домовині. Я вже знаю все. Нічого не вийде. Моя бабуся його всиновила, та й заповіт був. Ні тобі, ні його сестрі нічого не світить. – Оце внучка! Не думала я про таке
Рита тихо привіталася і сіла на своє місце біля вікна. Вона намагалася не підіймати
Життєві історії 0
— Крадете, значить? Отак! А совість у вас є? Ви ж наші сусіди!
— Вась! Василь! Ти мене чуєш, чи ні? Де ти, озвися! О, як завжди

You cannot copy content of this page