– Тамаро Іванівно, чому Віка пропускає школу? Чому у неї трійки? – Роздратовано запитала невістка. – Поліна, не кричи! Дівчинці й так важко – вона відчуває, що ви її кинули! Вона не повинна бути підлеглою, яка  виконує все, що ти наказуєш
Поліна втомлено притулилася до подушки, її молодший син нарешті заснув у ліжечку. За останній
– Наташа, що ти наробила? Ти вирішила мене і Віру так покарати? Це ж підло! – мати почала кричати в слухавку
– Доню, привіт! – радісний голос матері телефоном одразу напружив Наталю. Зазвичай мати дзвонила
– Так собі морква, мамо! А що, свіжої не було в крамниці? – Це мені… подарували, не відмовлятися ж. – Ну не знаю, – син, як дорослий почухав потилицю
– Ганно Іванівно, це вам потрібно вікна вимити? Оголошення в чаті будинку побачила, –
– Що ти несеш? – голос сестри пролунав хрипко, ніби й не її зовсім. – Ти щойно поховав матір, а вже про квартиру заговорив
– Ти навіть плакати не можеш нормально! – Сергій зло жбурнув недопалок у калюжу.
Не дай Боже нікому такого…
Їхній «цукерково-букетний» період розпочався з невинного флірту – погляди при зустрічі, знайомство, потім листування
– Мати божа, Лідка йде… невже Серьога видав? Бачив, куди я пішов. – Ой, батюшки, ще цього не вистачало! Вона ж і на кочерзі може прилетіти, Лідка твоя … йди давай, Паша, звідси, ніби й не було тебе тут … не до чаю нам
Ризиковано, звичайно, не дочекавшись темряви, зайти до Зойки – у сусідські вікна все видно.
– Ні! – Відрізала Світлана. – Ні! Не пробачу! Ніколи! Нехай Бог прощає, а я не Бог
– Куди ж я піду? – Вигукнула Світлана. – З Микитою! Це ж твій
А хто ж ще підтримає якщо не друг, адже у Миколи такий важкий період, йому хочеться тепла, затишку, а у них вдома так добре
-Ха-ха-ха, і вона така уявляєш, говорить мені… Ліза стрепенулась. Знову Степан прийшов не сам,
– Ірочка, немає в мене грошей, останні вчора Наталці віддала! Ти ж знаєш у неї двоє дітей
– Ірочка, немає в мене грошей, останні вчора Наталці віддала! Ти ж знаєш у
– Гена подарував мені ароматизатор! – Гордовито заявила мати. – «Смердючку» в машину?! – Вова навіть свиснув. – Оце подарунок, враховуючи, що у вас навіть машини немає
– Мамо, ну що ти мучишся, розлучись з ним! Він справжній тиран! – сказала

You cannot copy content of this page