— Олеже, зупини свою дружину! Вона з глузду з’їхала!
Христина притулилася до плеча Олега, дивлячись на масивні двері їхньої нової квартири. Ключі в
Та й ти, дівчинко, поки не знаєш — але я щойно врятувала тебе від майбутнього пекла
Місяць тому мій син прийшов додому з дівчиною. — Мамо, це моя дівчина… і
– Посаг – це добре! А ти її хоч любиш? – Спитав брат
– Пашка, глянь… Вадим, чи що? – Ніна, копаючись на городі, підняла голову на
– Це ж мої онуки, і якщо вони тобі заважають… – Людо, та почекай ти! Я ж кликала тебе. Те-бе! Ми хотіли з тобою пройтися набережною, в театр зазирнути, пам’ятаєш? Який же театр із дітьми? У мене взагалі однокімнатна. А четверо дітей…
– Це ж мої онуки, і якщо вони тобі заважають… – Людо, та почекай
Іноді лихо буває початком радості…
З Ганною Іванівною Захаровою сталося лихо. Спускаючись зранку з ґанку, вона послизнулась і впала.
– А ти хто? Ще один спадкоємець? Ну дивись, у разі чого, будинок ділитимемо на всіх. І зроби так, щоб бабуся швидше вирушила на той світ. Нерви їй тріпай, налякай, у льоху зачини, – сміючись, заявив онук
– А ти хто? Ще один спадкоємець? Ну дивись, у разі чого, будинок ділитимемо
– Поміняймося квартирами. У тебе двокімнатна, у нас кімната у гуртожитку. Тобі однієї кімнати вистачить, а нам потрібно більше місця. – Альоша, – терпляче пояснювала мати, – гуртожиток та квартира – різні речі. У гуртожитку кухня спільна, туалет спільний. Як я там житиму? – Звикнеш. Там теж люди живуть
Тамара лежала на дивані та дивилася нову серію улюбленого серіалу, коли зателефонував син. –
Швидка їхала дуже довго. Настя сиділа на зупинці одна. Люди проходили повз, і нікому не було до неї справи. Одна з жінок, огрядна, на коротких ніжках, що ледве пересувала ними, тягла за собою візок. Вона зупинилася навпроти Насті і, подивившись кудись униз, сказала: – У вас щось протекло, сік капає
Телефон в руках Насті здригнувся. Вона ніби побачила щось неймовірне. Швидко прогорнувши кілька сторінок
– Що за тон? – примружився чоловік. – Образилася, чи що? – На що мені ображатись? – Тамара дивилася йому просто у вічі. – На те, що ти півтора року зустрічаєшся з Ольгою із салону краси? Михайло зблід, потім почервонів. – Що за маячня? Яка Ольга? – Руда така, вогонь-баба, – сказала Тамара. – Якій ти купив сережки. З наших спільних грошей, між іншим
У вітальні зареготали. Михайло із Толіком щось бурхливо обговорювали, Тамара прислухалася. – Сказав їй,
– Мамо, ну чому, чому ти повинна догоджати цій неприємній жінці? Чому ти завжди перед нею навшпиньки танцюєш? – Виростеш – зрозумієш, а поки що роби, що сказано!
У будинку Бондаренків сьогодні на кухні було не спокійно. Господиня, Віра Іванівна, намагалася встигнути

You cannot copy content of this page