Життєві історії 0
– Теж мені… Дон Жуан…
– Отут я і живу, – сказала Марія і скромно посміхнулася. Віктор напросився до
Життєві історії 0
– Ой, тримайте мене семеро, – засміялася Лариса, – не поспішає вона заміж! Ти хоч і граєш у мовчанку, та чутками земля повниться! Знаємо ми, скільки в тебе шанувальників було! – Сказала подруга
– Інно, годі іржати, – не витримала Лариса, – сидиш, слухаєш, про що ми
Життєві історії 0
– Ми сьогодні поїдемо на виписку Лілі з малюком, щоб привітати їх! – З чим її вітати? З безсонними ночами? З постійним плачем над головою? З повною відсутністю особистого часу? З чим? – Теж мені, знайшла подію для привітання! Тут не вітати, тут співчувати треба, – чоловік і не думав приховувати свою думку з цього приводу
– Чому ти ще не одягнений? – невдоволено поцікавилася Таня у чоловіка. – Чи
Життєві історії 0
– Ні, я не продаватиму квартиру! І не заводь більше таких розмов, – розсердилася мати. – Ми з батьком стільки вклали в неї, самі всього домоглися, ніхто не допомагав. Ось і ви давайте самі
– Ні, я не продаватиму квартиру! І не заводь більше таких розмов, – розсердилася
Життєві історії 0
Квітів Людмилі не дісталося — дбайливіші чоловіки все розкупили, а на дорогий букет чоловік затиснув гроші й обмежився коробкою недорогих цукерок. На тому свято для Людмили й скінчилося
– Людка, ідеш? Хіба в тебе не вихідний? — сонно спитав чоловік, якого Людмила
Життєві історії 0
Вигнавши дружину з дитиною без копійки грошей, Гнат подумати не міг, що випадково зустрівши колишню сім’ю, пошкодує про свій вчинок
Гнат стояв біля вікна, барабанячи пальцями по підвіконню. За склом мрячив дрібний дощ, перетворюючи
Життєві історії 0
– Ти досі переш руками, доню? Коли чоловік тобі вже купить пральну машину? Хвіртка он у вас розхитана. Зовсім він без рук у тебе чи що?
Світлана та Андрій одружилися і як всі молодята були щасливі і «в шалаші». Жили
Життєві історії 0
– З чого раптом я буду дошлюбну квартиру продавати, та ще й грішми ділитися? – Обурилася невістка
– Надю, ну і як ти собі це уявляєш? – спитав Сергій, підбираючи макарони,
Життєві історії 0
— Ми не вибирали так жити, Таня. Не можна ж покинути маму Олега в такому стані. От одужає, і тоді Олег зможе повернутися до міста
Валя не пам’ятала, коли востаннє почувалася такою відпочилою. Її відрядження перенесли на кілька годин,
Життєві історії 0
– Стривай, Ігоре, з чого ти вирішив, що це тепер твоя квартира? Те, що я дозволила тобі пожити тут, не робить тебе господарем
– Зроби ласку, помий за собою тарілки, Ігорю! – Вкотре попросила Світлана свого хлопця,

You cannot copy content of this page