Життєві історії 0
— Максиме, я хочу бути чесною з тобою: у Києві на мене чекає чоловік, я його люблю й не збираюся зраджувати. Ти мені цікавий, я б хотіла продовжити спілкування, але тільки дружнє
— Людо, ти розумієш… — почав Володя. — Ні, я тебе люблю, але ви
Життєві історії 0
– Геть із мого будинку! Зараз же. – Мамо, ну що ти… – почав Олег, але Надія Вікторівна перервала його: – Я сказала – геть. Забирайте дітей, та йдіть. – Ходімо, Олеже, – Марина схопила Мишка на руки. – Нам тут не раді
Надія Вікторівна поправила окуляри та подивилася на годинник. Шість вечора, Олег із Мариною запізнювалися
Життєві історії 0
— Тамаро, мама дзвонила, просила, щоб ти в суботу прийшла до неї на десяту — прибрати й допомогти з приготуванням. — Цікаво, а чого це я маю прибирати в чужій квартирі? У мене взагалі-то плани на суботу
Григорій Марков уже збирався додому, але в найневдаліший момент у нього задзвонив телефон. Він
Життєві історії 0
– Купи мені машину чи я переїду жити до вас! – нахабно вимагала Марія Ігнатівна у сина Сергія. – І повір, твоїй дружині таке сусідство дуже не сподобається
– Купи мені машину чи я переїду жити до вас! – нахабно вимагала Марія
Життєві історії 0
– Олю, де твій син? – несподівано спитав у дружини Микола. – Який? – Якого ти чотири роки тому у дитячий будинок здала! І ти ще смієш ставити мені умови? Ти забороняєш моїй дочці приходити до нас у гості? Від цих слів Ольга зблідла
– Олю, де твій син? – несподівано спитав у дружини Микола. – Який? –
Життєві історії 0
— Я телефоную сказати, що ваш чоловік, Сергій, вже кілька років зустрічається з моєю донькою Ксенією
— Олено, є речі, які можуть тебе поранити… ти впевнена, що хочеш це почути?
Життєві історії 0
Чуже щастя…
Прийшли, якось задоволено і ніби зраділо, подумала Галина Степанівна. Вона, обережно спостерігала з-під опущених
Життєві історії 0
Скоро в двері не пролізеш від такого «відпочинку»!
— Що це за гидота?! Це неможливо їсти! — він сердито жбурнув виделку на
Життєві історії 0
– Не довго мені тут з вами сидіти залишилося. Не буде мене скоро. – Ніно, ти що ж таке кажеш? Захворіла? – Занепокоїлися жінки. – Та ні, не захворіла, поки що. Діти мене зі світу зживають… – заплакала Ніна Петрівна
– Слухай, Юля, я так більше не можу! Давай квартиру знайдемо та з’їдемо?! –
Життєві історії 0
– Мамо, а чому ми тепер живемо у гаражі? – Запитав п’ятирічний син, не знаючи, що батько потай продав квартиру, та зник у невідомому напрямку
Холод проникав у кожну щілину, пробирався під одяг, зміївся по підлозі, змушуючи Ваню притискати

You cannot copy content of this page