– Мамо, ти знущаєшся?! – У голосі доньки лунав подив. – Це моя квартира, Марія обіцяла платити! Я пустила її безплатно, але не обіцяла утримувати! Чому мені ніхто не сказав, що вона не платить
– Ну, не будь ти такою черствою! – дорікала мати. – Це ж твоя
– Мені не потрібний цей сурогатний онук, не потрібний… я ніколи не визнаю його, ніколи, чуєш! Тебе я рада бачити завжди, її, та її приплід – ні
– Мамо, вітаю. – Привіт… синку. – Мамо, – у слухавці помовчали, – я
-А господиня, моя дорогенька, тут я! Ця квартира Сашкові від моїх батьків дісталася! А ти вийшла заміж за мого сина, так будь ласка, доглядай його, як належить! І взагалі, сім’я – від слова «сім я», чому це у вас дітей немає?
Тамара Василівна стояла біля вікна на кухні і плакала. Знову з нею ні за
– Якби у мене була така дружина, як у тебе Вадим, я б її на руках носив би і квіти їй дарував щодня
Марія ледве трималася, щоб не заплакати. Знову сварка із чоловіком. – І було б
Якщо він тільки спробує озвучити щось погане про її маму чи бабусю, то одразу піде звідси. Назавжди
-Коханий, я маму з бабусею запросила, у мами якраз відпустка, – усміхнулася Христина. Віталій
– Мамо, тобі нудно живеться, чи що? На який тобі цей старий здався? У твоєму віці! Скільки йому років? Сто? – в’їдливо запитала Міла
– Мамо, тобі нудно живеться, чи що? На який тобі цей старий здався? У
– На вихід. Негайно. Більше ви в мій будинок не прийдете
Сковорідка полетіла в раковину, тарілки – на підлогу. Це кінець. Відносини вона зараз зіпсує.
– Ох, яка ж ти, Олю, принципова, що аж сказати нічого. Скільки часу вже минуло, а ти все на мене дуєшся! Що я такого зробила? У чому я винна перед тобою? Я ж не взяла в тебе нічого, а ти таке влаштувала, на все село мене прославила!
Ольга купила своєму онукові Миколці подарунок. Жінка вирішила сховати його, щоб хлопчик не побачив
– Іди звідси, йди, чого приперлася?! – галасувала та. – Мій син знайшов іншу, не рівня тобі, багату, живе тепер, та й радіє! А ти йди куди хочеш зі своїм…
Уже другий місяць було жарко. Через відчинені навстіж вікна Степан чув сварку сусідки Таїсії.
— Сім’я — де діти є. А ти дитину подарувати мені так і не змогла за стільки років. Тепер вже стара стала, яка від тебе користь. Іду, не тримай мене. Там у мене незабаром син з’явиться. Мабуть, давно треба було тобі сказати…
Зіна пересаджувала квіти, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонив її чоловік Петро. Жінка взяла слухавку.

You cannot copy content of this page