– Що це було? Що це зі мною, мабуть дружина накаркала, прогноз її збувається? Ну, не дай Боже, – думав він.
Вадим ніколи не думав, що зможе дуже образити свою кохану дружину Оксану. Дружба їх
– Слухай, – сказав Ігор, сідаючи поряд. – Ти справжній герой. Якби не ти. Якби не приніс ту сумку з інгалятором, я довго шукав би причину. А час у цьому випадку працював проти нас. Алабай підвів голову, глянув на нього уважно. – Час вирішував усе. Розумієш? Ще п’ять хвилин – і було б пізно. А ти підказав мені. Ти її врятував
Ігор давно припинив дивуватися людській недолугості та почав сприймати кожен виклик, як чергову рутину.
– Навіщо матері дві кімнати? Їй уже шістдесят п’ять. Гостей вона навряд чи прийматиме, а з тітками – своїми сестрами – вона і на кухні може попити чай. – Чесно кажучи, однокімнатної квартири матері – за очі та за вуха вистачить
Лідія Олексіївна знала, навіщо до неї прийшли син та дочка. Ця тема промайнула в
– Оленко, сонечко, я тобі вже нічого не винна… Ти доросла! – Ні, винна! Ти стільки років гребла гроші з моєї квартири собі в кишеню! – Мати, здається, втратила мову
– Оленко, сонечко, я тобі вже нічого не винна… Ти доросла! – Ні, винна!
– Дивись. А це не твій чоловік Ігор із білявкою? – Спитала подруга, коли ми з нею сиділи за столиком у кафе. Я обернулася. І світ… завмер
– Дивись. А це не твій чоловік Ігор із білявкою? – спитала подруга, коли
– Як недоречно цей їхній ювілей, – сказала вона. – Знайшли час відзначати та ще й у селі. До Люби долинули уривки фраз незадоволеного чоловіка. Вона зрозуміла, що брат чоловіка запрошував їх на двадцятип’ятирічний ювілей спільного життя, або, як кажуть, на срібне весілля
Телефон Ігоря дзвенів голосно й вимогливо, доки він не відповів. Дзвонив його двоюрідний брат
– Олено, чому у нас такий безлад і бруд? І чому б тобі не приготувати вечерю? – Безлад? Все ж так добре. А готувати я не вмію. Ну, можу яйця посмажити, зварити. Пельмені, напевно, можу.
Ярослав та Олена зустрічалися півроку. Познайомилися на вечірці друзів, але пізніше з’ясувалося, що все
– Пробач ти мене, недолугого старого! Я тебе не розгледів тоді…
Іван Степанович прожив усе життя з дружиною Поліною у невеликому будиночку на околиці села.
На сімейній вечері тост свекрухи зруйнував наше сімейне життя…
– Галочко, а ти салат олів’є не зробила? – спитала свекруха, заглядаючи в кожну
Він підкидиш . Його тітці Галі, якась недолуга мати підкинула. А у тої, у самої троє було, але і цього прийняла. Виростила, вигодувала. Сама ж бачила, який богатир
– Ну якщо ти до нас надовго, значить вже не гостя. Так що Наталя,

You cannot copy content of this page