– Ага, значить старі новорічні рушники на жіноче свято – це нормально?! А якщо я помилилася з кольором, я одразу жадібна та невдячна? – Ображено виказувала дочка
– Мамо, чому ти ніколи не можеш подарувати щось дійсно потрібне? Алла сиділа навпроти
– Ану, невісточко, признавайся, чого живіт ховаєш? – З хитрою посмішкою спитала Софія Петрівна, дивлячись на Марію
– Ану, невісточко, признавайся, чого живіт ховаєш? – з хитрою посмішкою спитала Софія Петрівна,
– Життя одне, мамо, хочеться кохання неземного, і люстру з кришталевими підвісками, і на море влітку за кордон
– Мамуся, я напевно розлучуся з Мишком. – Ось це так новина. Це чому,
– Я вас не знаю, жінко! Забирайтеся звідси, все одно не пущу! – Хто ви, й що вам потрібно? – Дружина я твоя, Єлизавета! Ти що там, зовсім з глузду з’їхав! – Кричала дружина чоловіку через двері
– Федю, відчини мені двері! Відчини негайно, навіщо ти закрився зсередини, скажи на милість?
— Ти відмовилася від мене у дитинстві, а тепер хочеш отримати аліменти? – Прошепотіла дочка, не вірячи в те, що відбувається
– Мамо, все, ми ж луснемо зараз! – жалібно простяг чоловік, дивлячись на нову
– Не доводь до гріха, Таня. Збирай свої речі та вали на всі чотири сторони! До дочки ти на метр не підійдеш, – кричав їй у відповідь Віктор. – Сунешся до нас, я за себе не відповідаю!
– Вітаю. Мені потрібна Степанова Марія, вона тут мешкає? – на порозі стояло дівчисько
– Мій син гідний найкращого! Збери свої речі, та звільни його квартиру! – Заявила свекруха, коли я відмовилася оформляти на себе кредит
Настя натягла рукави светра, намагаючись зігрітися. У квартирі було прохолодно – батареї ледь жевріли.
– У мене є краща ідея, – заявив чоловік. – У твоїй другій квартирі я батьків поселю. Одну кімнату вони здаватимуть, щоб з нас гроші не тягнути
Коли Наталя повернулася додому, то застала чоловіка Микиту у дуже стурбованому стані. Він нервово
Я розумію, що твоїй новій жінці начхати на твоїх дітей. Але ж ти батько. За законом ти зобов’язаний піклуватися про них і я не дам тобі цей закон порушити.
Таня почула звук ключа у двері. Чоловік прийшов. Вона дістала тарілки та почала накладати
Час для прощення
— Мамо, це Наталка. Ната, це моя мама, Маргарита Петрівна. А де батько? —

You cannot copy content of this page