– І хоча б усміхайся, коли я з тобою розмовляю. Що ти вічно така, ніби у воду опущена? – Він підійшов ближче, прибрав пасмо волосся, прикриваючи не зовсім замаскований синець. Від його дотику Клара мимоволі здригнулася. – Май совість, у мене ювілей, вся родина збирається. Твої теж приїдуть, могла б і постаратися виглядати пристойно.
– Ти що, збираєшся в цій сукні гостей зустрічати? Невже не можна одягнути щось
– Як тобі не гидко брати від нього гроші? Він же тебе купив! У буквальному значенні слова. А ти продалася! Не чекала від тебе, дочко, – злісно промовила мати
– Мамо, це було сто років тому! – Як тобі не гидко брати від
– Ось! – Марія Павлівна потрясла аркушем. – Договір дарування! Покійна мати вже подарувала будинок! Рік тому! – Їй! – Свекруха тицьнула скорченим пальцем у Варвару. – Цій… цій вискочці
– Мамо, ти чого? – стривожено ступив до неї Ілля. – Ось! – свекруха
— Олено, тут хлопчик один… — Валентина не стала ходити навкруги. — Живе у занедбаності. Зовсім один. У трубці на мить зависла тиша. — Ого… Де це? — Я тобі скину адресу. Зробиш щось?
Валентина швидко пробивала товари, не підводячи очей. Працювала на автоматі: рука механічно тяглася до
– Завтра ж йду оформляти дарчу! – Тільки посмій! – Ганна схопилася. – Я тобі цього не пробачу! – Чого це? – щиро здивувався Сергій. – Того, що я хочу для своєї дочки те саме, що твій колишній зробив для чужої? Чудова логіка
– Ну, ти чув, що Валерка своїй названій доньці від Свєтки квартиру подарував? –
– Ви повинні переписати кімнату на мого сина! Він вам плитку клав і машину давав, — наполягала свекруха
— Ні, я не зрозуміла. Що ми повинні зробити? — перепитала Марина. — Кімнату
– Це що за пограбування серед білого дня? Вісімдесят гривень за десяток яєць? Вони що, золоті? – Зойко, ти глянь! Фермерські, чи бачите. А чим вони від магазинних відрізняються? Хіба що ціною! – Другий голос змусив Галину здригнутися
– Це що за пограбування серед білого дня? Вісімдесят гривень за десяток яєць? Вони
— Синочку сказав, що ти отримуєш непогані гроші. А я тут подумала… може, ви мені орендуєте квартирку неподалік? Щоб я могла наглядати за вами…
— Синочку сказав, що ти отримуєш непогані гроші. А я тут подумала… може, ви
– Мати сплатила вам весілля, моя дружина, Юля, дарує вам медовий місяць, а я, як справжній мужик… Дарую… Квартиру! – Гордо промовив брат, а його дружина від почутого, ледве не втратила свідомість
– Едіку, треба поговорити! – Після привітання на весіллі, дружина, Юля, змінилася в обличчі.
«Яка ще спадщина? Хатинка в селі, повна клопів?» — єхидно сміялася свекруха, вихопивши мікрофон у матері нареченої на весіллі. Проте та не розгубилася й гідно відповіла
Білосніжна сукня, переливаючись на сонці, ніби чарівний водоспад, м’яко спадала вниз… Це був найзворушливіший

You cannot copy content of this page