Він приходив туди щодня, сірий кіт з очима кольору дощового неба спокійно сидів під
Ярослав одягнув білу у синю смужку футболку і подивився на себе у дзеркало. Подумав,
Марина була на кухні невеликого придорожнього ресторану, тримаючи в руках гарячий кухоль з чаєм.
Павло Григорович задивився на двох дівчат, що влаштувалися на пляжному килимку саме навпроти нього.
– Привіт синку! – На порозі стояв батько з великою торбою. – Тату? –
Наталя, симпатична жінка сорока років, виховувала доньку Оксану одна. Якось не вийшло у них
Лері конче потрібен чоловік. Не просто будь-який, а саме цей. Ні, раніше – два
— Арино, ну що, ти з нами в похід у травні йдеш? – Запитала
Вона знайшла його недалеко від будинку. Смішний, їсть грудочку. Без пір’я майже. Так, легкий