Солом’яний хрест…
Вероніка Іванівна ходила до лікаря, як на роботу. Кожне нове поколювання в боці, кожна
– Мамо, привіт! В тебе голос якийсь інший. Щось сталося? – Так, люба. Я просто нарешті зробила ремонт. – У квартирі? – Ні, у житті. Винесла весь старий мотлох на смітник
Ганна дивилася на вигадливий візерунок морозу на склі. Лютий цього року видався лютим, колючим,
– Та яка ти мені дружина? Я що в РАЦС з тобою ходив? Свідоцтво про шлюб отримав? Каблучку тобі на безіменний палець одягав? Валерія зам’ялася. – Ні! Ні! І ні! – кричав Аркадій. – Ти мені – ніхто! То по якому праву ти називаєш себе моєю дружиною?
– Аркашо, ну не карай мене мовчанням! – слізно просила Валерія. – Поговорімо! –
– Я все вирішила! Квартиру цю я оформлю на свою племінницю Світлану. Вона хоча б дзвонить мені іноді! А ви… Якщо мене тут, у моїй хаті, не поважають, то й живіть, де хочете. – Роби, як знаєш, мамо, – сказав після довгого мовчання Олег, – це ж твоя квартира
Олена поверталася з нічної зміни, коли побачила біля сусіднього під’їзду бабу Зіну. Бабуся лежала
– Значить, ти вирішив, що вона кохання твого життя? Добре. Тоді давай розлучимося. Але квартири я не віддам. Це ти зрадив нас із сином, ми не повинні блукати і шукати нове житло. Валерій насупився. Не чекав такого повороту від звичайно тихої дружини
Марина втомлено поставила валізу на підлогу у коридорі. Два тижні на морі із сином
Мати чоловіка поскаржилася на мене в опіку, але не чекала реакції у відповідь…
– Дитині й року немає, а ти йому сосиску даєш?! І хіба ти мати
-Андрію, ти тільки не звертай увагу на те, що там відбуватиметься. Щоб ти не побачив, чи почув – мовчи! Андрій здивовано дивився на наречену. -А що ж там таке? Я ж перший раз до твоїх їду
Андрій відкрив шафу й уважно дивився на свої сорочки. Він дуже хвилювався, за те,
– У тебе не хата, а музей, мамо! Експонати під склом! Дивитись можна, – чіпати не можна…
– Мамо, а давай чаю заваримо? Діставай свій чеський сервіз, вистачить йому припадати пилом!
Довго дівчина поводилася так, наче вона біла і пухнаста, поки одного разу не завела розмову про те, що Ніна Романівна мала б сприяти її вступу до інституту. Все-таки Марійка – її майбутня невістка. Ніна Романівна аж чаєм поперхнулася. Дівчина і так їй не дуже подобалася. І терпіла вона її до певного часу, в надії на те, що Володимир одумається
Яна варила макарони, коли на кухню зайшов її хлопець. -Мені потрібно з тобою поговорити,
Що тільки не передумала Зіна, коли її двадцятирічний син повідомив телефоном, що йому треба поговорити з нею про щось важливе
Що тільки не передумала Зіна, коли її двадцятирічний син повідомив телефоном, що йому треба

You cannot copy content of this page