– Я тест ДНК зробив. На батьківство. – Він кинув конверт на стіл. – Лізка моя! На всі сто! Марина зблідла. – Що ти зробив? – Тест! – гаркнув Сергій. – Тому що Лізка на мене зовсім не схожа! Ні краплі! Двадцять років виховував, а потім засумнівався
– Чуєш, Валеро, заціни фотку! Це ми з донькою Лізкою на випускному. Чотири роки
Іван та Свєта з натягнутими посмішками дивилися фотографії з відпустки родичів. Там тобі й пальми, там тобі й море, й екзотичні коктейлі. Іван та Свєта так старанно утримували на обличчях доброзичливі посмішки, що обличчя від цього вже відчутно втомилось та почало боліти
Іван та Свєта з натягнутими посмішками дивилися фотографії з відпустки родичів. Там тобі й
– Люда, маму через тиждень приблизно випишуть, потрібно підготувати для неї кімнату, – Сашко дружину не питав, просто поставив перед фактом. Він вже все вирішив
– Люда, маму через тиждень приблизно випишуть, потрібно підготувати для неї кімнату, – Сашко
– Мій син не сидітиме у візку! Я зроблю все, щоб поставити його на ноги! – Підвищив голос Льоша
Розпатлана молода жінка бігла вулицею міста, не бачачи нічого перед собою. Бувши в положенні,
Десь там, під цим заходом сонця, може, дивиться на ті ж хмари Наталка. І знає – її дочка більше не одна. Ми знайшли одне одного. Отже, надія є
– Дівчино, стривайте! – Мій голос луною рознісся порожнім під’їздом, але вона вже зникла
– Що твоя Марина, оговталася вже? І як пережила тільки таке… Та видно Господь правильно вирішив, їй одній дитину не виховати, слабенька вона в тебе
– Що твоя Марина, оговталася вже? І як пережила тільки таке… Та видно Господь
– Я свою квартиру мамі подарував, – між іншим, сказав чоловік. – Як же так? – Ти обіцяв нашій дочці цю квартиру! Вона ж заміж виходить! Де вони жити будуть? – Ахнула дружина
– Я свою квартиру мамі подарував, – між іншим, сказав Едік. – У якому
– Лідо, це прикраса моєї дружини! Покійної дружини! – з натиском відповів Вітя. – І я хочу знати, як воно до тебе потрапило!
– Аліночка, а звідки у тебе така гарна прикраса? – Запитав Вітя у племінниці.
– Дай ключі від свого будиночка! – вимагала свекруха. – Моя дочка поживе там улітку. Олександра розгублено моргнула. Тобто, вона тут переживає втрату улюбленої тітки, а свекруха вже придумала, як розпорядитися будинком, що залишився від неї
– Відчуття, що ми з тобою якісь карателі, – поскаржилася Олександра чоловікові. – Нехай,
– Шкода, що ти не можеш до мене приїхати, – зітхнув онук і якось приглушено додав – Тут до багатьох у неділю приїжджають…
– Шкода, що ти не можеш до мене приїхати, – зітхнув онук і якось

You cannot copy content of this page