На нього дивилася жінка з настороженим поглядом, поруч із нею стояла дівчинка років п’яти
Валерій ще раз пройшовся по ресторану. Сьогодні він розпустив увесь персонал, а все, що
– Гроші давай, бабо! – Хрипким голосом кинув хтось. У кімнату зайшов чоловік, обличчя його погано було видно в темряві
Баба Ганна допила кисле молоко, перехрестилася та почала готуватися до сну. Коліна сьогодні боліли
— Ніколи такого не бачила, щоб жінка, стільки років пропрацювавши за кордоном, хотіла продати своє золото!
— Такого я ще не бачила, щоб жінка, яка стільки років працювала за кордоном,
– Сергію! Ти збожеволів! Негайно поясни мені, що все це означає? Я тут з глузду сходжу, а ти десь вештаєшся! Ти хочеш, щоб ми всі залишилися в теплотрасі! – У повній істериці закричала дружина
Весь день Євгенія Олегівна була, як на голках. Вона з нетерпінням чекала на повернення
– Ага, значить старі новорічні рушники на жіноче свято – це нормально?! А якщо я помилилася з кольором, я одразу жадібна та невдячна? – Ображено виказувала дочка
– Мамо, чому ти ніколи не можеш подарувати щось дійсно потрібне? Алла сиділа навпроти
– Ану, невісточко, признавайся, чого живіт ховаєш? – З хитрою посмішкою спитала Софія Петрівна, дивлячись на Марію
– Ану, невісточко, признавайся, чого живіт ховаєш? – з хитрою посмішкою спитала Софія Петрівна,
– Життя одне, мамо, хочеться кохання неземного, і люстру з кришталевими підвісками, і на море влітку за кордон
– Мамуся, я напевно розлучуся з Мишком. – Ось це так новина. Це чому,
– Я вас не знаю, жінко! Забирайтеся звідси, все одно не пущу! – Хто ви, й що вам потрібно? – Дружина я твоя, Єлизавета! Ти що там, зовсім з глузду з’їхав! – Кричала дружина чоловіку через двері
– Федю, відчини мені двері! Відчини негайно, навіщо ти закрився зсередини, скажи на милість?
— Ти відмовилася від мене у дитинстві, а тепер хочеш отримати аліменти? – Прошепотіла дочка, не вірячи в те, що відбувається
– Мамо, все, ми ж луснемо зараз! – жалібно простяг чоловік, дивлячись на нову
– Не доводь до гріха, Таня. Збирай свої речі та вали на всі чотири сторони! До дочки ти на метр не підійдеш, – кричав їй у відповідь Віктор. – Сунешся до нас, я за себе не відповідаю!
– Вітаю. Мені потрібна Степанова Марія, вона тут мешкає? – на порозі стояло дівчисько

You cannot copy content of this page