– Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якого почати? – Почни з хорошої, – відповіла Ліда чоловікові. – До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив
– Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З
– Чи можете прихистити мене на кілька днів? Така історія… чоловік вигнав. – Історія як історія. – байдуже кинула Зоя Федорівна. – Приїжджай ближче восьмої вечора, адресу надішлю
– Я з тобою розлучаюся. Іди з моєї квартири. Так заявив мені чоловік, одного
– Мамо, я заміж виходжу! Чуєш, мамо!? Чого ти мовчиш? Ти не рада за мене?
– Мамо, я заміж виходжу! Чуєш, мамо!? Чого ти мовчиш? Ти не рада за
– То чого тобі не вистачає? Не карають, не вживають, люблять тебе, дбають, одягають! Батьки не ті, що на світ божий привели, а ті, що виростили, душу вклали…
Надворі було холодно і вітряно. Марія бігла зі школи бігом, щоб не замерзнути. З
– Щ-о-о-о?! – Заволав онук так, що навіть сусідський собака на вулиці загавкав. – Він подарував квартири цим сільським дівкам?! – Та він зовсім збожеволів! – прогарчав він, і з силою жбурнув зім’ятий аркуш у стіну
Сергій Валерійович сидів на ґанку свого старого сільського будинку, як завжди в цей час.
– Човен, намет, всі твої снасті, та інше похідне приладдя, а ще твою печатку – я все здала в ломбард! Більше у цій квартирі немає жодної твоєї речі! Даремно ти поїхав без нічого, треба було відразу все забирати! – Задоволено оголосила вона колишньому
– Насте, ти не бачила мої штани? А де кофта? – Олексій уже пів
– Міські приїхали, викинули з машини, та по газам! Так от він тут і сумує – сказав дід, розповідаючи про рудого пса
Антон виліз із дідівської “Ниви”, потягнувся, та із задоволенням вдихнув свіже, прохолодне осіннє повітря.
– Ну от, бабусю, ми приїхали, — вигукнув Віталій, старший із братів. – Ага, з вітерцем тебе прокатали. Дивись, які хороми тебе чекали, а ти все кукувала в цих міських джунглях, — підтакнув його брат, витягаючи з машини речі старенької
Ясним весняним ранком по заміській, свіжоасфальтованій трасі мчав розкішний автомобіль. На передньому сидінні сиділи
Антоніна була щаслива. Як же вона раділа, що не забрала той пакет з грошима. Тепер у неї була і дача, і найкраща на світі невістка.
Антоніна прибирала у дворах свого району. Грошей платили небагато, але хоч щось. Їй із
– Немає нічого вічного, Таю. А чоловікам властиво відпочивати від своїх дружин
Поспішала додому, затримавшись із подружками у кафе і зовсім забула про час. Сьогодні мій

You cannot copy content of this page