– Мама сказала, що цього року знову зустрічатимемо Новий рік у нас! – Цьому не бувати! – вигукнула Віра
Віра насмажила курячих котлеток, зварила картоплі. – Михайле, йди вечеряти! – гукнула вона до
– Хочу нагадати, що ви живете у моїй квартирі, тож я маю повне право приходити, коли захочу і не повинна перед вами звітувати! – Міркувала свекруха. – А нічого, що ти нам на весілля її подарувала? – Гаркнув син
– Мамо, взагалі-то ми спали, сьогодні ж неділя, – намагався прокинутися Олег. – Ти
– Вітю, гаманець зник! – Ой, та що там у твоєму гаманці? – відмахнувся чоловік. – Копійки на проїзд. – Вітю, там була вся моя зарплатня…
– Хто-небудь, зачиніть двері, я спізнюся! – Ірина гукнула, на ходу закидаючи сумку на
– Бери, говорю! Потім ще дякую скажеш, – з цими словами баба Люда простягла Василівні кошик з кошеням і побігла в бік хвіртки. – А кошик можеш собі лишити
– Василівно, ти вдома? Агов! – баба Люда притулилася обличчям до скла, через що
– За мої огірки тепер платитимете? – Невістка поклала перед ріднею кошторис витрат
Ганна цього разу не просто з відром – вона з двома. В одній руці
Настане день, коли нам можуть сказати: “абонент не може прийняти ваш двінок”. Навіть якщо у нас найдорожчий і найсучасніший телефон…
Одна жінка дуже сумувала за сином. Ні, син був живий здоровий, все у нього
– Ви хотіли чужого чоловіка, ну от, користуйтеся на здоров’я. Тільки про свічки від простатиту не забувайте і про пігулки від тиску, — відповіла вона й кинула слухавку
Валентина сиділа перед телевізором, дивилася сентиментальну мелодраму по якомусь там каналу, лускала насіння і
Федір Тимофійович прокинувся вранці й відчув, що поряд хтось лежить. Розплющив очі й мимоволі посміхнувся. Правнук, поклавши йому голову на руку, спав поруч. Згадав, що вчора сталося, і так радісно стало на серці
Дочка зайшла до квартири з двома сумками, похмуро опустивши голову. Поруч стояв онук із
– Аліно, загалом, батьки просили, щоб ми дітей Віктора усиновили
Аліна та Семен щойно повернулися додому з невеликого села, куди вони їздили на день
– Ніно Петрівно, я більше не приїду до вас на дачу! Двадцять років я вислуховувала ваші зауваження, витрачала всі вихідні та відпустки на роботу у вашому городі. Більше не буду! – Відрізала невістка
Людмила дивилася у вікно, спостерігаючи, як миготять за склом знайомі краєвиди дорогою на дачу

You cannot copy content of this page