– Невже ти думала, що я з тобою за коханням? – Знущально говорив чоловік. – Ти реально ні про що не здогадувалася? Ну, звісно ж, ні! Не дарма тебе вважають недолугою! А мені це було навіть зручно
Віталій тримався впевнено і навіть зарозуміло, дивлячись на Ольгу зверхньо. – І що ти
– Чому мої речі сусідка носить? – обурилася Катерина. – Вони їй личать, а тобі ні – не потрібно було вагу набирати! У себе вдома я сам вирішую, в чому тобі ходити! – Ошелешив чоловік
Їхати до колишньої дружини Миколі категорично не хотілося, проте тон Катерини телефоном його заінтригував.
-Михайло, будь ласка, позбав мене від подробиць. Іди, збирай речі. Тебе, мабуть, зачекалися там увже
Катерина сиділа за столом і промивала гречку, коли на кухню зайшов чоловік: -Катю, вибач
– І що, мені на сьомому десятку по чужих кутах тепер блукати?! – Продовжувала плакати Ніна Петрівна. – Дожила…
– Господи, я – безхатько! – ридала Ніна Петрівна на кухні подруги Каті. –
– Не любить тебе чоловік давно, інша в нього на серці, – ворожка у різноколірній хустці пильно дивилася на Олександру чорними, як ніч очима. – Пів року вже
– Не любить тебе чоловік давно, інша в нього на серці, – ворожка у
– З того часу, як ти одружила на собі мого сина, у тебе немає твоїх грошей! Якщо ти дружина Володі, то й гроші спільні! Ще раз без дозволу купиш собі лахміття чи цяцьки, я з тобою по-іншому розмовлятиму
– І що ж у твоєму розумінні не помиї? – Та все, що ти
– Не наш він онук, чує моє серце! – не припиняла стверджувати Ольга Петрівна чоловікові, – обрюхатив її хтось, і кинув, а вона вирішила свій приплід майбутній, на нашого недолугого повісити! А він і вуха розвісив
– Чого вона дзвонила? – Невдоволено запитав у дружини Микола Олександрович. – Зайти хотіла,
Анастасія Валентинівна опустилася на диван і гірко заплакала. Тридцять років пропрацювала вона вчителькою, а сина виховати не змогла
Анастасія Валентинівна опустилася на диван і гірко заплакала. Тридцять років пропрацювала вона вчителькою, а
– Десь ти доросла прямо, а тут зовсім дитя! Ти що не розумієш, що ти наробила?!! Мені треба було раніше сказати! А цей твій “наречений” що? – Він зник, – пошепки відповіла Ася
– Ти з глузду з’їхав! – Вона моя дочка! – А це моя квартира!
– Люди, коли у них лихо трапляється, якісь м’якші стають, а ця, подивіться, зарозумілася! І куди вона тільки гроші діває
Ганна Федорівна увійшла у крамницю. Всі, хто там знаходився, відразу змовкли. Вона підійшла до

You cannot copy content of this page