– Дивно, він такий гуляка, ти не боїшся йти за нього? – Запитала її подруга Олена. – Не боюся, а хіба можна знати заздалегідь, що будеш із кимось точно щаслива? – у відповідь запитала Женя
– А Женька що така весела, не знає, що Марік гуляє від неї? –
– Гарний був чоловік, видний. Моє кохання на все життя, внучечко. Але доля розпорядилася інакше. Не стало його, а я зрозуміла, що чекаю дитинку…
Поліні виповнилося двадцять два роки. Усі пророкували їй щасливе майбутнє, а бабуся казала, що
– Я не хочу доставку! Я захочу домашню їжу! – роздратований Віктор почав жестикулювати руками. – Дорогий, ти завжди можеш викликати собі кухаря, – спокійним тоном відповіла дівчина. – Кухаря? Смієшся? – спохмурнів чоловік. – Ні, але як ти там казав, у нас же є гроші, і ми можемо собі це дозволити, – Інна смачно облизала пальці
– Вітя, коли це закінчиться?! – промокла наскрізь дружина, ступаючи босими ногами по лінолеуму,
— Ми відпочиваємо в Карпатах. Взяли відпустку… — Які Карпати?! Олег мені нічого не казав! Негайно повертайтеся! У нас плани були!
Ірина застебнула блискавку валізи й оглянула дитячу кімнату. Восьмирічний Єгор складав у рюкзак улюблені
– Значить так, – квартиру звільниш до суботи! У мене орендарі заїжджають. І не забудь там все відмити, свіжу білизну постелити. І речі свої з шаф збери у валізи. Щоб нічого про твою присутність не нагадувало, – сказала мати розгубленій дочці
– Ну, що ж мені боженька послав таку дочку? – частенько говорила Лариса, дивлячись
– Сину, за останні три роки ти рівно один раз лопату в руки взяв! Один раз! А з’їли ви за цей час понад п’ятсот банок різносолів. – Ну то й що? Ти ж любиш возитися на городі! – Люблю. Але не для того, щоб годувати ледарів
Ніна Іванівна стояла посеред свого городу та з гордістю оглядала володіння. Двадцять соток землі
– Чоловікові натхнення потрібне, а ти навіть дитиною його не можеш ощасливити! – обурилася свекруха, свердлячи невістку поглядом. – Звісно, ​​у нього жодної мотивації! А навіщо йому щось будувати? Кому він це передасть?
– Чоловікові натхнення потрібне, а ти навіть дитиною його не можеш ощасливити! – обурилася
Більше Мурзику не треба було нікого чекати. Бо той, заради кого він чергував біля воріт дитячого будинку, був поряд із ним…
Марина Петрівна вкотре скривилася, побачивши руду морду біля воріт. – Знову цей волоцюга, –
– Мамо, а чому ти завжди на боці Алли? – Запитала Поліна. – Чому за її косяки маю розплачуватись я? Я люблю Мілану та Аліну, вони мої племінниці, але їхня мати Алла! – Це її відповідальність!
Зранку в п’ятницю, збираючись на роботу, Алла попередила молодшу сестру Поліну: – Поль, не
– Собаку вашу я продала! Простіше порося прогодувати, ніж такого слона, – заявила бабуся
У Каті найщасливішим днем ​​у житті став звичайний четвер. Мама поїхала за кормом для

You cannot copy content of this page