– Ну чого ти плачеш? – погладила її по голові сусідка. – Ти другий
Заграла мелодія на телефоні. Дзвонила подруга. Крім неї ніхто і не дзвонить: – Ольга,
– Ти нічого не плутаєш? Ти дзвониш мені, щоб… позичити грошей? – Марина ледь
— Так у нас у селі її кожен чоловік знає! Це ж Валька, килим
Діти потихеньку під’їжджали. Хоча, які вони діти? Старшому синові, Леоніду, вже сорок, та й
Настя з Іваном були на сьомому небі від щастя, в них скоро буде малюк!
– Так, Тетяно Сергіївно, сьогодні тебе виписуємо, – жінка-лікар усміхнулася якоюсь сумною посмішкою. –
– Євгене, ти сам з матір’ю поговориш чи мені доведеться відвідати Ларису Олександрівну? –
Ми з донькою ретельно планували поїздку в поїзді далекого прямування, через всю Україну. Ми
Іван Олегович дивився у вікно свого нового притулку — будинку для літніх у невеличкому