– Ви віддали чужій людині мою квартиру, а мені нічого не повідомили! – Та як ви взагалі таке зробити могли?! – Це моя квартира, моя спадщина! Я думала, що вона буде моєю, коли вас не стане! – Закричала дочка
– Вашу квартиру доведеться продати! – Заявила дочка. – За цю трикімнатну хорошу ціну
Мати – це не тільки любов, а й сила, яка тримає нас навіть тоді, коли ми падаємо…
Людмила прокинулася пізно. Поспішати нема куди – пенсія вже вісім років, як супутниця її
– Мовчи! – свекруха тремтіла від злості. – Невдячна! Мій син заслуговує на краще
– У мене інші плани… – Які ще можуть бути плани? — голос свекрухи
— А кажуть, лікарняні стіни загострюють любов. Бачу, у нас інший випадок, — з гіркотою промовила дружина
— А кажуть, лікарняні стіни загострюють любов. Бачу, у нас інший випадок, — з
– Сергій – мій шкільний друг, і я мушу йому допомогти! – Правильною дорогою йдеш, дорогий товаришу – це твій друг! Ключове слово тут – твій! А квартира, якщо ти пам’ятаєш – моя, і вони мені тут зовсім не потрібні! – Гаркнула дружина
– До нас їдуть Борисови! – повідомив Костя за вечерею. – У сенсі –
Гості кричали «гірко!», вигукували побажання, дарували подарунки. Багато гостей – багато подарунків. Все не згадати. Але один із них ніколи не забути…
Весілля. Молодий наречений не зводив закоханих очей із прекрасної обраниці: ясний погляд, щаслива посмішка,
– А якщо ви для мене Петро Андрійович і Ольга Семенівна, – продовжувала невістка, – то і я для вас ніяка не «дочка» і не «невісточка», а Олена…
Наступного ранку після весілля, коли батьки чоловіка мили на кухні посуд, туди зайшла невістка.
– Ти пам’ятаєш, як мама допомагала нам, коли Оля була маленькою? – І що тепер? – Андрій розвів руками. – Я повинен до кінця життя розплачуватись за її допомогу? Чому б їй не влаштувати скромне свято вдома, а не в ресторані годувати тридцять гостей? І чому я за все це мушу платити…
– Оксано, я вже сказав, це неможливо! – Андрій різко вдарив долонею по столу,
– І довго ти збирався це приховувати? – Ольга з докором дивилася на чоловіка. – Приховувати що? – здивувався Ігор, – не кажи загадками. – Те, що твоя колишня живе у твоєї матері, – Ольга намагалася говорити максимально спокійно
– І довго ти збирався це приховувати? – Ольга з докором дивилася на чоловіка.
– Син мені не пробачить! Адже я його зрадила і зруйнувала йому життя! – Сказала мати в сльозах
– Мамо, що відбувається? І що цей… тут робить, га?! – Олексій, який щойно

You cannot copy content of this page