– Знаєш, чому я ніколи не піду від дружини до тебе? Ви просто різні із нею! Розумієш, ось ти… Ти готова сидіти, та покірно чекати. – Як той собака на ланцюгу, який задовольняється мискою з їжею. Дали поїсти – добре, а ні, ти так і сидітимеш покірно, і чекатимеш. – А моя дружина – вона не така! Вона інша! Така, що з рота свою їжу вирве у господаря, якщо він забуде її погодувати
Він почував себе тут вільно. Майже господарем. Але не був ним. Та й не
Більше не приходь, мамо. Ти вже достатньо наговорила
Більше не приходь, мамо. Ти вже достатньо наговорила. – Твоя дружина мені нагрубила, а
– Досить мені на лисину капати! – Пробурчав Вася. – Тільки дружиною стала, і відразу мозок виносити почала! – А це обов’язковий додаток, щоб тобі життя медом не здавалося! – засміялася Люда
– Людко, де мій паспорт? – Прокричав Вася на всю квартиру. – Коротше, знайди
– Ти не замислювалася, чому природа так задумала – ви, жінки, старієте набагато раніше за нас, чоловіків
– Валю, все вирішено! У суботу в Ані на дачі збираємось! Досить, скільки можна
– Ні, Маріє, так справи не роблять! Ти, або, як годиться даруй, щоб у спільній власності квартира ця була, або не даруй зовсім, а то не по-людськи це виходить, буде мій син жити на пташиних правах! – Обурювалася майбутня сваха
– Ось даремно ти так, свахо! Діти наші тільки весілля планують, життя своє починають,
Щоб не випробовувати долю
Красива і волелюбна Алінка закохалася, причому закохалася в такого красеня Гліба, що навіть самій
– Ти прийшов надто пізно, тут тобі ловити нема чого! Так, що йди звідси, поки можеш! – Олег окинув колишнього своєї дружини зневажливим поглядом
– Ну що, кинув тебе твій принц? – З глузуванням поцікавилася у сестри Женя.
– Я на сім’ю все життя поклала, жодного слова подяки не почула. Хочу пожити вже для себе
Я все життя була хорошою дружиною та матір’ю. Чоловік завжди ситий, чистий та охайний
– Ігорю, ми прожили велике життя. Я хочу тобі подякувати за наших синів. Але ти так завзято жадав волі, що я тепер можу тобі її дати! Бери
– Валю, а це що в коридорі? Андрій не всі речі забрав? – гукнув
Він свідомо збільшив розмір очей і зробив акцент на формі губ. З її радісної посмішки зрозумів – “Догодив”
Федір сунув руки в кишені, зачекав поки пальці зігріються, а сам, тим часом вивчав

You cannot copy content of this page